НАМ ТАК НЕ ЖИТИ!!!

Повертаємось у печери?

Україна – держава в котрій ми живимо всі разом, та працюємо за одну ідею. Кожен з нас покладає душу в роботу, бо потрібно годувати свою сім’ю, мати житло та насолоджуватися життям. Кожна людина намагається знайти роботу котра буде приносити найбільшу зарплатню. Також всі ми виплачуємо, я б навіть сказав, що переплачуємо у декілька разів комунальні послуги та сподіваємось, що завтра нам не відключать газ, світло або воду. 

Все це я кажу до того, що зі мною трапилась ситуація , навіть не знаю як це назвати. Отже , кожного місяця потрібно платити за світло до певного числа (в нас - до 10), та якось перед Новим роком мої батьки віддали всі кошти на подарунки родичам, та не встигли до 10 числа заплатити за світло. Коли мати прийшла, вже числа 12, їй повідомили, що світло нам вже відключили. Віддавши майже всі гроші, вона пішла додому, після чого ще багато часу чекала поки ввімкнуть світло, але цього чуда (що характерно для нашої країни ) так и не дочекалась.

Наступного дня вирішила знову піти та вирішити питання з цього приводу, але вже прийшла звістка про те, що світло не буде ввімкнено поки вона не виплатить за підключення 330 грн.

Я був дуже шокований цією ситуацією. Для того щоб на комп’ютері працівникам, котрі працюють в ГЕС, натиснути буквально одну клавішу, я повинен заплатити 330 грн. Ці люди також виплачують комунальні послуги та чи не розуміють вони того, що вони крадуть у звичайних людей котрі тяжкою працею заробляють собі на хліб, а вони просто відбирають ці гроші. Поставити б їх на місце моєї матусі (а колись так станеться).

Все життя крадучи гроші у людей, їх апетити зростають. Адже ситуація може кардинально змінитись. І рано чи пізно, це обов’язково станеться. І що потім? Вибачатиметесь? А якщо вас не почують…

За підключення світла, звичайно ніхто не заплатив. Мати подзвонила своєму знайомому з ГЕС та він сказав, що за це грошей не потрібно та ввімкнув світло!

Цікаво, а чи знають про це ті, хто не має знайомих у ГЕСі.

Дмитро Черненко (16 років)

В Україні продають "беушні" та новенькі паспорти за 800-4000 гривень

Купити в Україні фальшивий паспорт можна за 800-4000 грн.


Найдешевше коштуватиме той, що вже був у вжитку - від 100 до 500 доларів, пише Тиждень.ua.

Зовсім інша ніша чорного ринку документів – паспорти нового зразка. За відносно невеликі гроші можна зробити новий документ на будь-яке ім'я та з будь-якою фотографією. У комплекті з паспортом йдуть також ідентифікаційний код та свідоцтво про народження. Це коштуватиме 3500-4000 грн. Дехто пропонує новий паспорт і за 2500 грн.

Загальна схема проста: електронною поштою замовник надсилає фото (іноді просять і зразок підпису), зазначає потрібне йому прізвище, ім'я, по батькові, рік та місце народження. Вносить передплату 50%, до того ж найчастіше на електронний рахунок (WebMoney, LiqPay тощо). Терміни виконання замовлення доволі короткі – від 3–5 до 7–12 днів, пише видання.

lНайобережніше поводяться найдорожчі "паспортисти", що трапились виданню. Хлопці, які просять за паспорт аж 9300 євро, пояснюють: "Вам доведеться поїхати до Чехії на два–три дні". Саме там їм можна буде віддати передплату – 4500 євро. За три місяці обіцяють новенький український паспорт, звісно ж, на будь-яке ім'я і будь-кому.

Як зазначає видання, мета продажу чужих посвідчень особистості одна – легкі гроші. Цілі ж купівлі документів інших осіб доволі різні. Отримання кредиту – найбанальніша з них. Маючи певні юридичні знання чи "підгодованого" нотаріуса, на людину, паспорт якої потрапив до рук зловмисників, можна оформити підприємство, яке, наприклад, відмиває гроші. Відкриваються й перспективи для афер із нерухомістю й іншим майном тощо.


http://tsn.ua/groshi/v-ukrayini-prodayut-beushni-ta-novenki-pasporti-za-800-4000-griven.htm

Бій під Крутами (відео)

Пропоную вам переглянути ще  відо матеріал про бій під Крутами.

Кожен Українець повинен знати свою історію.

Хто ми є ?

Шановні користувачі Інтернету! Чи вам не здається, що всі ми з вами є маріонетками в театрі абсурду під назвою «Незалежна Україна»? А ляльководи знаходяться, як в самій Україні, так і за її межами. До чого я веду? Ходимо ми з вами, шановні українці, по одному і тому ж колу, скільки разів наступаємо на одні і ті ж граблі, набиваємо собі гулі на лобі, чухаємо потилиці: «Знову обвели навколо пальця». І в котрий раз задаємо собі питання: «Що ж робити?». Скільки пам'ятаю, починаючи з 1991року, ми чули заклинання про об’єднання демократичних сил, але кожного разу після чергових виборів проукраїнські сили втрачали свої позиції, і ось ми дійшли до того,що на даний момент треба починати все спочатку. І як завжди на перше місце ставлять запитання: «Що робити? І Куди йти. В Європу чи в Азію?»

І всі забувають,що в нас немає часу на роздуми. Сучасний Світ поляризується і розділяється на сильні і успішні країни та на тих, кому відводиться роль обслуговуючих країн для постачання дешевої робочої сили. Якщо ми поглянемо на країни, які мають потужний вплив на світову політику, то це країни в основному з давньою історією, звичаями, мононаціональні, в яких свято шанують своїх предків. Ці країни мають гарні перспективи і в майбутньому залишитися серед світової еліти. Сполучені Штати Америки, на жаль, очікують не радісні перспективи на майбутнє. Я маю на увазі прискорені темпи приросту афроамериканців і катастрофічне скорочення білого населення, що не є добре для цієї країни. А що ж наразі маємо ми?

Ситуація з самовизначенням у нас катастрофічна? Українцям наполегливо нав’язується думка, що всі ми є українцями незалежно від національності, ні від того якою мовою розмовляємо, ні від того які цінності сповідуємо. Сучасна Україна нагадує собою амебу з броунівським рухом всередині. Тут, на жаль, ніякі вибори не допоможуть. Пацієнт безнадійно хворий, якщо мислячі і амбітні українці не зможуть об’єднати свої зусилля для порятунку цього пацієнта, тобто пошуку виходу з глухого кута , куди загнали Україну і українців. Але зробити це можна при одній умові – якщо ми усвідомимо, нарешті, хто ми є в цьому світі. Наші предки залишили нам величезну спадщину, потужний масив знань в усіх галузях людського життя, а ми як сліпі цуценята – не бачимо цього і шукаємо рецептів одужання, які нам люб’язно підсовують наші «любі друзі» з-за меж України.

Невже не зрозуміло,що ми в сучасному Світі нікому не потрібні, окрім самих себе, по одній простій причині – у нас є те чого не має у них – 80% світових запасів чорнозему! А в ХХІ ст. вся боротьба буде вестися за розподіл природних та інтелектуальних ресурсів планети. В цьому Світі існує простий Закон буття – якщо ти шануєш своїх предків, звичаї і мову, тоді ти завжди будеш переможцем, і навпаки – якщо ти відвертаєшся від всього цього, тебе постійно будуть супроводжувати невдачі. Як нас можуть поважати чужинці, якщо ми не поважаємо себе навіть в такому святому і зрозумілому для всіх людей у Світі питанні, як рідна мова – і через 20-років Незалежності майже половина українців соромляться розмовляти солов’їною і співучою. А має бути навпаки – причетність до української нації повинна викликати у людини гордість за нашу славну історію і за те, що ми дали людській цивілізації. УКРАЇНЕЦЬ – це звучить гордо, бо УК – РА – Ї –НЕЦЬ це той кому дані знання від СОНЦЯ! УК – знання, наука, розум; РА – сонце.

м. Павлоград, Микола Заремба.

http://lelekanews.blogspot.com/2011/12/blog-post_08.html

Хода пам'яті Героїв Крут м.Січеслав (відео)

Хода пам'яті Героїв Крут м.Січеслав

На ході було близько 400 осіб

Акція закінчилася промовами та гімном України!

В Україні є КОГО і є КОМУ розстрілювати?

Можливо, колись, зі слів сучасного Нострадамуса, оракула-крАвАсісі «кріза і мінет папізже», але ті мільярди, які виводяться з економіки України в офшори, підказують мені, що не для всіх вона КРІЗА, для когось – мати рідна.
Чи то сонце не так світить? Чи то Дніпро (Славутич) пересох? Чи то чорнозем не такий чорний та родючий? Чи з надр випарилися та зникли вугіль, газ, нафта? Що трапилось? Яка криза? Які світові ринки, якщо свій не наповнений якісною вітчизняною продукцією? Кому ви локшину на вуха вішаєте?
ПІД КРИЗУ ЗАКАМУФЛЬОВАНО – ТОТАЛЬНИЙ ГРАБУНОК ТА НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ!
Три дні шоку і ступору – це той стан в якому я перебував після нашої «екскурсії» (31 грудня 2012 року) по Новомосковському району Дніпропетровської області. Ось вона, модель в мініатюрі! Примітивний принцип знищення української нації – СУЧАСНИЙ ГЕНОЦИД!
Принцип доволі простий – ліквідувати градоутворююче підприємство, а створена інфраструктура і народ зникнуть само собою (другі розграбують і проп’ють перше).

Губинихський цукровий завод – флагман, гігант цукрового виробництва в країні. Колгоспи в навколишніх селах мали статус мільйонерів. Ферми, клуби, магазини, районна лікарня, засіяні поля, малий бізнес – ВСЕ ЦЕ ЗАЛИШИЛОСЯ В МИНУЛОМУ.
Принаймні половина розмов з мешканцями Дніпропетровського Чорнобиля зводиться до озвучування тез, що «нас і наших дітей залишили тупо вимирати», «злодіїв від влади треба всіх розстрілювати» (як варіант – «вішати»). Одна зі спроб трохи «понизити градус розмови», повернувши її в русло, що такі методи «не цивілізовані», викликала досить гостру реакцію. Повністю приводити «не зовсім літературну» розмову в деталях не буду, скажу лише, що сама толерантна репліка стосувалась табуретки, яку збиралась вибивати з-під злодійських ніг невеличка жіночка – місцева мешканка.
Такі настрої, немислимі ще кілька років тому, починають опановувати суспільство. І з кожним днем такий сценарій стає все більш реальним.
Сергій Філіпенко

P.S. Хочу звернутись до своєї (нажаль - вже колишньої) подруги на facebook (яку я поважаю і ціную за віртуальну дружбу) – Марії Богонос.
Хотів би Вам порадити, ніколи не поспішати з встановленням діагнозу. Від першого діагнозу залежить успішність, або фіаско подальшого лікування. Невдалий діагноз може перетворитися на вирок.
З вікон львівської квартири світ і Україна виглядають трохи інакшими. Дуже просто бути патріотом своєї країни в україномовному середовищі, україномовному місті Львові. Інша справа – залишитися українцем в лібералізовано-деморалізованому оточенні. В середовищі, де УКРАЇНЦЯ-ПАТРІОТА називають фашистом тільки за українську мову.
Не варто монополізувати і ототожнювати Національний Рух з лідером, який лише починав свій трудовий шлях з посади медичної сестри, (в совєцькі часи спеціальності «медбрата» не існувало, тому в трудовій книжці записували «медична сестра» незалежно від статі). А потім дивився на світ з вікон Верховної Ради або дорогого авта і вже трохи втратив безпосередній контакт з «маленьким українцем», якого обіцяв всіляко захищати.
Козацький Дух – живий! І поки членство «самої опозиційної» парламентської партії розважається жбурлянням сніжків в огидну пику (на портреті) міністра освіти, ми намагаємось зробити свій внесок в те, щоб режим відчув реальну загрозу своєму існуванню.

Отже у мене до Вас, шановна пані Марія, є пропозиція: обґрунтувати якимось чином свої закиди відносно нашої «співпраці» з «ригами». Або зробити свій внесок в реальну боротьбу з ними, підготувавши репортаж або статтю, яка висвітлює справжні українські проблеми. Обіцяємо без виправлень і скорочень опублікувати Ваші матеріали на нашому не журналістському ресурсі LELEKA NEWS. ШАНУЙМОСЯ, БО МИ ТОГО ВАРТІ!
СЛАВА УКРАЇНІ і СЛАВА НАЦІЇ!

Джерело:  http://lelekanews.blogspot.com/2013/01/blog-post_14.html