Загальна кількість переглядів сторінки

середа, 19 червня 2013 р.

РЕНЕСАНС БУРЕМНИХ ДЕВ’ЯНОСТИХ (АБО РАДЕНЬКИЙ ЩО ДУРНЕНЬКИЙ)

«Гарний товар потребує реклами тільки
тоді, коли виходить на ринок.
Масова реклама товару – це засіб збути
зовсім непотрібний вам товар».
(Американський менеджер
Нельсон Макінвейн, літо 1992 р.)

Те, що нині реклама дратує багатьох громадян України не треба доводити. Впевнений, що це відомо і рекламодавцям, і самим виробникам реклами. Отож останні і шукають засоби впливу на населення, щоб покращити збут продукції, бо інакше залишаться без роботи. Однак, для реклами, яка в ринкових умовах безумовно є товаром, також існують певні вимоги. Однією з таких вимог є її добросовісність, тобто вона не повинна мати прихованої недобросовісної інформації. За це в усьому цивілізованому світі жорстоко карають не тільки рекламодавців, а й тих хто таку інформацію розповсюджує. Однак вочевидь, що в Україні (хочеться вірити – поки що) цього немає.
За доказами далеко ходити не треба. Достатньо проаналізувати зміст реклами банку «Ренесанс Кредит», яка вже не перший день іде на телеканалі 1+1. За продемонстрованою в ній психологією поведінки головний герой її сюжету дуже нагадує Льоню Голубкова – «обличчя» реклами російської фінансової піраміди МММ часів другої половини 90-х років минулого століття. За скоєне МММ її організатор Сергій Мавроді був засуджений російською Фемідою на тривалий термін, відбув покарання і кілька років тому поновив свою діяльність – але вже в Україні. Безумовно, що між поведінкою Льоні Голубкова та героя реклами про згаданий вище банк є деяка різниця. Вона полягає в тому, що пан Голубков демонстрував свої дії, спрямовані на власне збагачення, а герой нової реклами старається для збагачення банку. При цьому, про те, у скільки насправді обходиться отриманий ним кредит, у сюжеті мова не йде. Говориться, що за кредит потрібно буде сплачувати «всього» одну гривню дев'яносто копійок за кожну тисячу гривень щодня. При цьому герой реклами на 1+1 танцює від радості, отримавши такий кредит, чим дивує своїх друзів та родичів, які прийшли до відділення банку. Хоча, якщо вони добре вміють рахувати, то привід не повірити в них дійсно є. Щоб довести останнє достатньо зробити маленькі розрахунки, які здатен виконати школяр початкової школи.
Зважаючи, що рік має 365 або 366 днів за кожну 1000 грн. кредиту герою сюжету доведеться сплатити:
1,90 грн. х 365 днів = 693,50 грн.
або
693,50 грн. : 1000 грн. х 100% = 69,35% річних.
В результаті такого «благодійного» кредитування клієнт через власну легковажність буде солідно пограбованим, а банк отримає надприбутки. Але пограбування, навіть на підставі легковажності клієнта, є злочином. Хоча, на мою думку, ще більшим злочином є реклама дурості.
Зважаючи, що наші «доблесні» правоохоронні органи зараз не захищають інтереси громадян, за рахунок яких вони отримують зарплатню, звертаюсь до керівництва та працівників телеканалів, насамперед телеканалу 1+1, з пропозицією припинити демонстрацію шкідливої і принизливої для громадян України згаданої вище реклами банку «Ренесанс Кредит».


Леонід Тартасюк, інженер та винахідник

вівторок, 18 червня 2013 р.

Може вже досить?!


Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,—
Панувала... Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? — Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,-
Не плакали б діти, мати не журилась.

Тарас Григорович Шевченко
9 жовтня 1843, Березань

пʼятниця, 14 червня 2013 р.

«Вишиванковий Всесвіт»


На захід прийшло близько 150 чоловік, він також став об’єднанням молодості та досвіду.
Приємно вразила різноманіття вишитих сорочок, а також абсолютна аполітичність акції, були лише державні прапори.
Було присутньо багато знайомих облич, котрі часто відвідують подібні патріотичні заходи.
Організаторами ходи було новоутворене об’єднання «Слава Україні» (ГО «Громадянська Асамблея України», ДОО «РУХ», ГО «Новий початок», ГО «Дух», ГО «Дніпропетровська правозахисна група», ДОО «Просвіта», ДОО ВО «Собор», ГО «Варта українського козацтва»,ДОО «Всеукраїнське братство ОУН-УПА  ім. генерала Романа Шухевича»,Дніпропетровська «Спільна Справа»)
Місце зустрічі – фестивальний майдан на набережній, початок о 18:00. Поки йшло приготування до початку самої ходи та підходили люди, хор співав українські пісні.
Також всі бажаючи там же могли купити вишиванку або автентичний сувенір.
Далі маршрут пролягав до пам’ятника молодому Шевченку. Дорогою співали пісні (куди ж без них?) : «два дубки», «попереду жахи шляхи» тощо.
На деякий час зупинились перепочити біля пам’ятника Шевченку, де заспівали невід’ємний «Реве та стогне».  Люди робили фото на згадку.
Далі рушили до парку Глоби – кінцевої точки маршруту.
Там козаки показали свою виставу. Після чого всі присутні хором заспівали гімн. Організатори висловили свою подяку всім присутнім.
Захід фільмували місцеві 9ий  та 34ий телеканали, було багато представників різних інтернет та друкованих видань.
Порівняно з 08.05 міліції менше, але були. Сутичок не було. Люди привітно ставились до учасників заходу. Часто цікавились: «Хто ви такі?». Лише одна жінка ще на початку, на набережній висловила своє обурення, що ніколи такого не було, а тут вийшли .

четвер, 13 червня 2013 р.

Молодики на околицях Києва влаштували розбірки стінка на стінку


У Києві в районі Новобіличів, на так званому Сахаліні, дві групи підлітків влаштували криваву бійку. Відео побоїща, яке з'явилося в Інтернеті, вже викликало бурхливі відгуки користувачів.


Як видно із запису, половина войовничо налаштованих підлітків була вдягнена лише у шорти, а їхні супротивники обрали своєю "формою" червоні футболки.

Після гучної "кричалки" "Один за всіх – та всі за одного!", перші кинулися у бійку. Хлопці розбилися на пари та лупцювали один одного до крові. Тих, хто падав на землю, добивали ногами по тулубу та голові.

В результаті, хлопців у шортах добряче побили "червоні". Повалених противників вони намагалися заставити лежати, бо інакше "вб'ють". Обидві сторони під час бійки гучно підбадьорювали себе матюками.

Після бійки хлопці в шортах змушені були піти, втираючи закривавлені обличчя.

Є відео

http://tsn.ua/kyiv/u-kiyevi-pidlitki-vlashtuvali-krivave-poboyische-stinka-na-stinku-298271.html

Моя Україна І (Вірші про Україну)

Моя Україно, кохана землиця,
Вродлива і юна, як чиста весна.
Дай людям напитись з живої криниці,
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!

Моя Україно, мій край синьоокий,
З любистку і м'яти, роси і води.
Блакитнеє небо і поле широке
Лікують криваві у серці сліди.

Моя Україно! Світання у полі,
Вінок золотистий, ясна височінь.
Багато пила полинової долі,
Багато страждала, тепер- відпочинь!

Моя Україно, розлогі смереки,
Озерні гаї і безкрайні степи.
В тобі передзвін обізвався далекий,
Озвалось відлуння лихої доби.

За тебе йшли битись на бій козаченьки,
Стрільці Січовії, повстанці УПА...
Поклали голівоньки браття рідненькі,
Щоб зникла із серця солона ропа.

За тебе земля обливалася кров'ю,
За тебе гармати ревли у полях.
Тебе захищали святою любов'ю,
Щоб вийти на світлий і праведний шлях.

Моя Україно! Тобі віддавали
Красу і талант, молодії літа,
А кляті собаки глумились, плювали,
Терзали тебе, моя ненько свята.

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Мерщій поєднаймо серця полум'яні
На вічні роки і прийдешні віки.

вівторок, 11 червня 2013 р.

Патріотизм 2.0

Боже! Скільки ж ми говоримо про патріотизм, націоналізм, його прояви і так далі. У Західній частині нашої країни – це звична тема для дискусій, діалогів, лекцій. Ба, навіть тостів! І переважна більшість, абсолютна більшість назве себе патріотом, але не націоналістом.

Адже, мовляв, націоналізм – це вже щось дуже радикальне.

Переливаючи з порожнього у порожнє, сходимося на тому, що ой, як всі любимо неньку Україну! А ті, що там у Києві, а точніше на вулиці Банковій – кляті запроданці та вбивці наших національних почуттів.

Та насправді кожна зі сторін дискусій, діалогів, лекцій та тостів забуває про свій справжній лихий псевдонаціоналізм.

За даними соціальних опитуваня Центру Разумкова, 38,1 % українців беззаперечно вважають себе патріотами своєї держави. 36,7 % відповіли, що скоріше є, аніж не є патріотами, і тільки 3,8% опитаних сказали, що не плекають у собі ніяких патріотичних почуттів.

Дамо політиці спокій, говоримо суто про, так би мовити, традиції, звичаї, кінець кінцем почуття, чи як це ще назвати? Мислення багатьох наших сучасників таке: я – патріот, Бандера – вождь, вільна Україна, таке інше. І цими словами насправді все й закінчується. Дій мінімум. Мізер.

Згоден, що нечисельних мітингів та усіляких урочистостей у країні вистачає, але не в масовці ж справа.

Справа в тому, що саме масовка і є верхівкою нашого патріотизму, про який всі точать ляси.

Власне, виникає запитання: а що ж таке той патріотизм?

Патріотизм – це вам не обізвати жидівкою Мілу Куніс.

Перш за все – це любов до рідної землі та свого народу, але й також національна свідомість. У цьому випадку вона, себто свідомість, не може бути другорядною. Як-то кажуть, будь-яка любов без діл є мертва.

Дивлячись правді у вічі: наша патріотична свідомість на нулі.

І з цього боку вилазить черв'як. Великий грубий черв'як, який пожирає суспільство із середини.

Ця свідомість проявляється не у ставленні до країни як такої, а безпосередньо у діях по відношенню до країни.

Простіше кажучи, вона вимірюється за результами праці на благо держави, особистого вкладу в розвиток її економіки, моралі, історії тощо.

Все виглядає доволі просто, втім простота швидко зводиться нанівець, коли згадуємо про особисті вклади.

Тут варто згадати корумпованість та хабарництво, куди ж без них? Беруть усі, хто може брати і це всім давно відомі речі. Та різниця є. Різниця в тому, хто бере: людина, яка не називає себе патріотом, та людина, котра б'є себе в груди, мовляв, за Батьківщину все зроблю, все віддам.

Щонайсмішніше – немало "патріотів" є хабарниками, хоч і осуджують цю справу та інших подібних собі хабарників. Це із власного досвіду.

Ці псевдопатріоти, власне, й баламутять воду, адже під маскою свідомого громадянина сприяють розбрату держави, її занепаду.

Патріотична свідомість проявляється не тільки в глобальному, а в повсякденних ситуаціях. Наприклад, у банальному ставленні людини до дотримання чистоти на природі чи у місті.

Лжепатріотство – ось, друзі, наша з вами біда.

Ще один цікавий нюанс: безперспективність патріотизму в Україні.

Патріотичні почуття повинна виховувати держава. Напевне, у цій справі найкращі американці та британці. До речі, поляки дуже високо стоять у патріотизмі. Перші слова малих поляків: мама, тато, Польща.

Влада цих держав робить колосальну ставку і витрачає чималі кошти на розвиток національних почуттів, національної ідентичності як такої, адже саме на цьому й базується дух єдності громадян, робить їх одним цілим, а тому й сильними.

Проте, говорячи про Україну, гадаю не варто казати про що піклується вітчизняний істеблішмент. Скажемо так: не вихованням національних почуттів.

Певна річ, молодим людям краще виїхати за кордон, якщо держава їм нічого не може запропонувати ні в екномічному плані, ні в моральному.

Про яке майбутнє патріотизму може йти мова, коли ледь не кожен другий українець, який народився в роки незалежності (!), хотів би покинути Україну?

До чого насправді я веду: панове, якщо ви не можете довести на ділі, що ви патріот – просто не називайте себе так. Дим є, запах чутно, та ось вогню не видно. Часом краще помовчати.



Роман Кравець, для УП

http://www.pravda.com.ua/columns/2013/01/9/6981042/

понеділок, 10 червня 2013 р.

Таке може бути лише в нашій країні.

Сегодня, 10 июня, столичная ГАИ изложила свою версию событий, произошедших в минувший четверг, когда на улице Картвелишвили на Борщаговке водитель автомобиля Daewoo Nexia сбил 17-летнюю девушку.

Как выяснилось, автомобиль принадлежит одной из частных охранных служб.

"После совершения аварии с расположенного неподалеку развлекательного заведения вышла группа молодых людей, которые начали мешать инспекторам ГАИ оформлять ДТП", - говорится в сообщении.

По словам гаишников, молодежь выкрикивала нецензурные слова и обвиняла водителя в том, что тот якобы находится за рулем в нетрезвом состоянии. Когда инспекторы ГАИ пытались отвезти водителя Daewoo к врачу-наркологу, чтобы проверить его на состояние опьянения, то толпа начала препятствовать движению служебного автомобиля ГАИ.

На место ДТП был вызван патруль Святошинского РОВД в городе Киеве. Работники ГАИ на месте происшествия с помощью прибора Драгер, в присутствии свидетелей, проверили водителя на состояние опьянения. Водитель оказался трезвым.

Потом карета скорой помощи госпитализировала пострадавшую в больницу Охматдет с предварительным диагнозом: закрытая черепно-мозговая травма, закрытая травма грудной клетки, сотрясение головного мозга.

По словам гаишников, пострадавшая объяснила, что претензий к водителю не имеет и переходила дорогу на запрещающий красный сигнал светофора. Позже, после тщательного обследования в больнице, предварительный диагноз врачей скорой не подтвердился. В то же время установлено, что у пострадавшей ушиб медиальной лодыжки левого голеностопного сустава.

По словам очевидцев события разворачивались иначе. В машине виновников ДТП находилось четверо представителя охранного агентства Берег, от которых якобы сильно пахло алкоголем. Как заявили свидетели происшествия радио Голос Столицы, сотрудники ГАИ, прибывшие на место событий, в течение нескольких часов не хотели брать у нарушителей пробу на алкоголь.

Более того, очевидцы утверждают, что, сбив девушку, охранники силой затащили ее в машину и пытались заставить пострадавшую написать признание в том, что в наезде виновата она сама. Через четыре часа после ДТП из четырех охранников на месте событий остался лишь один, трое скрылись в неизвестном направлении.

"Их примеру решили последовать и сотрудники ГАИ, но толпа, собравшаяся на месте происшествия, пыталась загородить им путь, останавливая проезжающие машины и прося водителей создать заслон из автомобилей. Против нескольких человек правоохранители применили газ из баллончиков со слезоточивым газом", - заявили очевидцы.

http://korrespondent.net/kyiv/1569075-oformlenie-dtp-na-borshchagovke-v-kieve-pereroslo-v-stolknovenie-mestnyh-zhitelej-s-miliciej