СТЕРЕОТИПИ, ЯК ЗБРОЯ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ

ДВЕРІ - отвір у стіні для входу і виходу; стулка (стулки), що закриває отвір входу і виходу.

Це є просте однозначне поняття, виражене словом і зафіксоване тлумачним словником. Щоб це засвоїти, не треба ні глибокого вивчення, ні великого розуму.

Інша справа складні явища, для можливості оперування якими творяться стереотипи, які просто неможливо зафіксувати словником через їх суб’єктивність. Роль стереотипів в умовах інформаційної революції виросла багатократно. Грецькі слова «стерео» і «тип» означають «об’ємний» і «відбиток, зразок».  Неможливість утримати в пам’яті великі масиви інформації автоматично породжує стереотипи, (емоційні відбитки об’ємної інформації), які надалі забезпечують оперативне мислення і швидке прийняття рішень. З іншого боку - одне і те ж явище у різних людей створює стереотипи, наповнені різним змістом, що впливає на якість прийнятих рішень і породжує помилки, непорозуміння і конфлікти. Ці властивості стереотипів ефективно використовуються в інформаційній війні. Мета війни: захопити територію, матеріальні ресурси, а переможених деморалізувати і перетворити на рабів.

Ви не вірите, що проти нас ведеться завойовницька інформаційна війна? Огляньтесь навколо.

В результаті пошуку істини, (або обґрунтування якоїсь гіпотези про певне явище) думаюча людина створює для себе власний стереотип цього явища. І це нормально, адже людина думаюча по мірі поповнення знань уточнює зміст стереотипу і наближає його до істини.

Інша справа, коли для творення стереотипів використовується інформаційна зброя: спотворена, або й зовсім неправдива інформація; навішування ярликів; використання досягнень маніпулятивної психології; використання технічних прийомів проникнення безпосередньо в підсвідомість (наприклад: 25й кадр) та інші підступні методи. Створені таким чином масові стереотипи дезорієнтують людей, призводять до прийняття помилкових рішень, заводять суспільство в ворожу пастку, спонукають до саморуйнації і самознищення.

Слід усвідомити, що людей, вільних від стереотипів - немає. Є питання походження і якості стереотипів; є питання неспівпадіння змісту однойменних стереотипів у різних людей; є питання використання застарілих стереотипів; є питання некритичного сприйняття чужих стереотипів.

Я думаю, кожна мисляча людина повинна здійснити інвентаризацію і критичне переосмислення своїх стереотипів, і в першу чергу тих, які мають ознаки масових. Ось приклади.

Комунізм - це жахливо. Ленінсько-сталінський, маоїстський, полпотівський, ефіопський, північнокорейський - це жахливо. А якщо добре придивитись - то в них «комунізм» присутній лише на вивісці та на лозунгах. (Більш детально це питання розглянуте в моїй попередній роботі «Ідея комунізму»).

Колгосп - це жахливо. Сталінська мета творення колгоспів задля пограбування селян державою - жахлива. Способи об’єднання селян в радянські колгоспи - жахливі. Колгоспна кріпаччина - жахлива.

Кооперація вільних виробників (той же «колгосп») - ідеальний спосіб об’єднання. Окрім того - колгосп був формою існування села, яке, як відомо, є колискою нації. Коли внутрішній зміст колгоспів звільнився від сталінщини, впритул наблизився до ідеалу і потребував лише незначної реформації - підступні ворожі сили, апелюючи до застарілого, але ще живого сталінського стереотипу - розвалили колгоспи. З розвалом колгоспів ручний догляд за рослинами і тваринами (прополка, органічне землеробство, відгодівля тварин) перекладено на хімію (гербіциди, інсектициди, міндобрива, біостимулятори та ін.), як наслідок - скорочення робочих місць на селі (як передумова його знищення) та тотальне отруєння нації «нахіміченою» продукцією тваринництва та землеробства. З’явився дефіцит харчів, який покривається: по-перше, напівштучними продуктами промислового походження, які начинені смаковими добавками, ароматизаторами, підсолоджувачами, емульгаторами, консервантами, фарбниками та іншими вбивцями вповільненої дії; а по-друге, аналогічним імпортом, який викачує валюту, спонукаючи до нових позик і, як наслідок, до нарощування зовнішнього боргу, який веде в рабство.

Ми повелись на нав’язаний стереотип приватного господаря, як рятівника економіки, в результаті цього маємо «хіросіму» економіки без жодних бомбардувань.

Зараз нам нав’язують стереотип продажу землі, як запоруки ефективності сільгоспвиробництва (яку скуплять лозинські та їм подібні і в кілька разів дорожче перепродадуть іноземцям).

Велика частина наших громадян зазомбована стереотипом «братніх» відносин з Росією і тягнуть нас до повної катастрофи, віруючи, що тягнуть до порятунку. (Це та сама частина громадян, яка повелась на облудний стереотип Януковича «рятівника», але висновків з наслідків своїх безглуздих дій зробити ще неспроможна).

Реальний рух спротиву завойовникам здійснюють лише націоналісти; з метою їх нейтралізації людям підступно нав’язується брехливий негативний стереотип націоналізму, як форми фашизму і винуватця всіх негараздів.

Інвентаризацію і переосмислення власних і, особливо, масових стереотипів необхідно продовжити, наближаючи їх до істини, бо неправдиві масові стереотипи мають руйнівну силу ядерної зброї.

Не вірите? Огляньтесь на зруйновані заводи, ферми, дороги, комунальну інфраструктуру, охорону здоров’я, освіту, культуру, мораль…

Хто вбив шість мільйонів наших громадян?

– ПРОСТІ, ЯК ДВЕРІ, БРЕХЛИВІ МАСОВІ СТЕРЕОТИПИ.

Вмонтовані в нашу свідомість поневолювачами через підконтрольні ЗМІ (Засоби Масової Ідіотизації).

            Володимир  Степаненко, 14.06.2011р.   LELEKA NEWS

Розклеюємо листівки

Сьогодні розклеювали листівки по місту.Сподіваємося це допоможе нам зібрати більше людей до заходу "Чисте довкілля".

Місто Новомосковськ

Акція "Чисте довкілля" в Новомосковську (анонс)

20 квітня представники ГР Лелека проведуть акцію під назвою «Чисте довкілля» в м. Новомосковськ (Дніпропетровська область).

Наша мета – покращити якість життя простими діями. Ми не схвалюємо вчинки тих, хто смітить у парках та на вулицях, але на цьому не зупиняємось. Ми готові власноруч зробити наше місто чистішим.

Для прибирання обрали «острів» котрий знаходиться в кінці вулиці «Комсомольської». Приєднуйтесь - знаряддя праці надамо.

Після прибирання  козаки всіх охочих пригостять смачним кулішем.

Весь процес прибирання буде супроводжуватися найкращим українським музичним супроводом.

Збираємося біля літака о 10-00, орієнтир – людина з державним прапором.

Координатор акції - Артур Литвиненко

тел. 050-907-75-35

096-559-00-81

А Н Д Р О Г І Н Е Я(нова редакція)

За одним з давніх міфів, андрогіни ідеально поєднували в собі чоловіче і жіноче начала, що надавало їм надзвичайної могутності. Щоб уникнути суперництва з їх сторони, боги перетворили їх на людей, розділивши на чоловіка (андрос) і жінку (гіне, гінаікос) і розлучили. З тих пір кожна людина шукає свою половину, щоб об’єднатись в одне нероздільне ціле. Виходить така собі «Андрогінея», в якій перешкод на шляху пошуку мабуть більше, ніж в «Одісеї». На цих перешкодах і творяться «помилки молодості», а за ними - розчарування, нещастя, зламані долі.

Людина має структуру тіла таку ж, як і у вищих тварин, має таку ж систему інстинктів і рефлекторну систему; але відрізняється від тварин тим, що їй даний розум і душа. І якраз наявність розуму і душі створюють людям основні проблеми «Андрогінеї».

В більш давні часи, коли людина не була запрограмована соціумом на стереотипи краси (90-60-90), на стереотипи поведінки, не ховала свою справжню суть за «імідж» - тобто була природною - їй пару, як і тваринам, підказував інстинкт. Поетично це звучить як «кохання з першого погляду» і часто проявляється в період непорочної юності. Погляди зустрічаються, в грудях вибухає почуття  приязної  теплоти і виникає непереборне взаємне притяжіння. Про такі пари говорять, що вони схожі, мов брат і сестра. Раніше я вважав, що це прояв нарцисизму, але пізніші спостереження навели на висновок про «генетичний поклик», який підказує близьке до ідеального поєднання чоловічого і жіночого начал на фізичному рівні. Таким чином природа піклується про народження фізично здорового покоління. До того ж, ще доктор Ломброзо помітив зв'язок між зовнішніми ознаками і психічними нахилами людини, тобто при близькій до ідеальної фізичній сумісності є очікування на близьку до ідеальної і психічну сумісність.

В кожної людини, якої б вона не була зовнішності, завжди є своя, і тільки своя половина, - треба лише її віднайти і впізнати.

Мабуть кожен з нас чув таке сподівання відносно виздоровлення дитини, хворої на якесь функціональне захворювання: дитина «переросте» і хвороба мине. І такі сподівання часто здійснюються. Це спрацьовує генетична програма періоду статевого дозрівання, коли включаються зміни механізмів розвитку і, зокрема, гормональної системи (які в свою чергу спонукають зворотній вплив на роботу генетичної програми). Коли дитина «переростає» з хворої на здорову, люди сприймають це, як якесь природне диво; а от набуття хвороб в цей період пов’язують із зовнішніми факторами, але не з «переростанням». Мою увагу до цієї проблеми привернув жахливий випадок.

Здорова дівчинка 11-12 рочків була зовні така гарненька, що нею всі милувалися. В результаті «переростання» вона була так спотворена, що від дитячої краси не лишилося й сліду. Змінилась навіть форма кістяка. Пізніше в особистій розмові вона повідала про цілий букет функціональних (неінфекційних) хвороб.

Темні люди вважають, що дитину зурочили. Але я бачу причину в генетичній несумісності батьків: мати - типова гарненька українка, а батькові притаманні ознаки монголоїдної раси. Після «переростання» дівчинка набула зовнішніх ознак батька, а це незаперечно вказує на підступну роботу генетики. Ми звертаємо увагу на зовнішній вигляд, але ж слід розуміти, що такій же радикальній перебудові піддались і внутрішні органи, - звідси набуття функціональних хвороб.

Алан Елфорд виказує думку, що в старозавітні часи саме ідеальними подружніми парами були рідні брат і сестра, бо люди, щойно створені Богом, мали ідеальну (непошкоджену) генетику. Справді, діти Адама і Єви мали вибір лише між братів і сестер, дружина Авраама Сарра також доводилась йому сестрою (Буття 20-12), це також практикувалось в сім’ях царів і фараонів. Пізніше, в результаті численних генетичних мутацій шлюби між ріднею стали причиною невідворотної передачі спадкових хвороб, спричинених співпадаючими генетичними дефектами в чоловічій і жіночій гаметах (сперматозоїді і яйцеклітині). Коли ж подружжя не є близькими родичами, сумарно кількість генетичних дефектів збільшується, але генетичні дефекти гамет одного перекриваються здоровими генами гамет іншого. Починає діяти закон природного відбору Дарвіна: з’являється «переростання», нежиттєздатне потомство помирає одразу, слабке не витримує тиску природних факторів і конкуренції в межах свого роду. Слабкі гілки роду всихають. В 16-17 століттях «…доросла селянка народжувала разів 15-20, і 12-15 діток помирало до 5 рочків» (А.Буровський « Россия, которой не было» стор 478). Природний відбір - є форма забезпечення життєздатності видів живої природи.

На мою думку, людські раси утворились саме в результаті природного відбору життєздатного потомства відокремлених частин колись єдиного людства і утворили види людського роду. Але що важливо усвідомити: гени, що визначають расові відмінності для своєї раси є здоровими, для іншої - є дефективними. Тому міжрасові шлюби, при виключенні людиною закону природного відбору (успіхи медицини, захист від тиску природних факторів), призводять до прискореного виродження потомства.

Одним з суттєвих факторів виродження (дегенерації) людства є змішування рас і навіть просто шлюби «за розрахунком» - без генетичного поклику до об’єднання.

Біблейська заповідь: «не свідчи ложно» більшістю сприймається, як свідчення в суді. Насправді це означає бути правдивим у слові, у дії, у намірах, - бо брехня завжди тягне негативні наслідки як для брехуна, так і для його оточення.

Все, що ми говоримо, або як ми діємо - є, в першу чергу, свідчення про нас самих. Є таке чоловіче прислів’я: «ніхто не одружується з дружиною, а одружуються з нареченою, а це зовсім різні люди» (те ж саме жінки говорять про чоловіка й нареченого). Все це походить від ложного свідчення про себе: скупий грає роль щедрого; деспот - чуйного; боягуз - героя; дурний - розумного; непевний в собі - крутого… Окрім того, дівчата себе фарбують, розмальовують, пірсингують, в надзвичайних випадках шляхом косметичних операцій змінюють зовнішність. І все це з метою обманним шляхом привабити обранця (чи, відповідно, обранку) за розумовими (не природними) критеріями, - за розрахунком, за стереотипами, за якимись збоченими уявленнями про красу...

Пізнати свою половину за генетичним покликом просто неможливо, бо спілкуються між собою не люди, а їх психодвійники, як їх ще називають «іміджеві двійники». Це помітив Шекспір: «Життя - театр, і всі ми в нім актори».

Чомусь ніхто не хоче шукати споріднену справу, а намагається стати тим, ким не є по суті. Створені штучно ідеали краси, поведінки породжують нелюбов до свого тіла, до своєї зовнішності, до своїх ментальних рис характеру і спонукають до мімікрії в бік чужинських «ідеалів». (Навіть заповідь: «Возлюби ближнього, як самого себе» набуває відтінку абсурдності). Людина спрямовує зусилля на створення ілюзорного «іміджу», при цьому втрачає саму себе.

Більшість (Шекспір же говорить «всі») проживають ілюзорне життя, замість того, щоб жити своє життя. Людина створена «за образом і подобою» і повинна здійснити якусь, тільки їй належну божественну місію, і лише для цього їй дане життя. Не дарма філософи закликають «пізнати себе» (стати собою), щоб знайти своє місце в житті і віднайти шляхи до здійснення свого призначення. І на цьому шляху треба впізнати свою половину, адже ідеальне поєднання чоловічого й жіночого начал породжує синергічну взаємодію, помножуючи сили кожного. 

Між ілюзорними людьми (психодвійниками) можуть здійснюватись лише ілюзорні відносини і, як наслідок, - нами вибудовується абсурдний ілюзорний світ.

В якому ми самі себе прирікаємо на абсурдне життя і виродження.

 

1

Де ти, моя стежино?

Марю тобою вві сні.

Маски облич, чужа одежина

Понад терпіння мені.

Маю пізнати хто я і де я

В просторі Часу і Неба,

Дай мені, Боже, не тільки ідею,

Дай мені дії потребу.

2

Одна однісінька – під небом на землі;

Одна однісінька – курличуть журавлі;

Одна однісінька – в тумані під дощем;

Одна однісінька – журба з очей тече…

Одна однісінька?

Ні! – крізь журбу зорить,

Бо десь ще є Душа, якій це теж болить.

3

Мій корабель. Опущені вітрила.

О Вітре, дай вітрилам силу!

Я попливу в краї незнані

Туди, де жде мене кохання.

Через моря, крізь темінь ночі

До мене сяють рідні очі,

Крізь простір кличуть.

І без слова

Я чую їх закличну мову.

4

В зоряній криниці

Я нап’юсь водиці,

Зачерпну в долоні

Сяйво золоте.

І зроблюсь щаслива,

Радісна, вродлива,

І кохання стріну

Чистеє, святе.

Я тебе зустріну,

Рідний мій, єдиний,

Усміхнусь крізь сльози,

Доторкнусь чола.

Розкажу тобі я,

Як моя надія

Через всю розлуку

Лиш до тебе йшла.

5

Наснився дивний світ мені:

Там розгорнувся в глибині

Вишневий сад, трава зелена,

Дівчина по стежині йде,

За садом - легінь біля клена

Всім серцем ту дівчину жде…

Над ними небо - зорі, зорі,

І далечінь така ясна,

І ранки чисті і прозорі

І рута-м’ята запашна

Вливається у вольні груди…

Щасливий світ, щасливі люди!

…

Та пробудившись, я збагнула:

Не там, а тута сон марудний,

Безтяма душу сповива,

Зате напучують нас всюди

Безглузді гасла і слова,

Що головне - це бізнес, сцена,

Посада й слави пишний цвіт…

ЖИТТЯ ЛИШ ТАМ, ДЕ САД ЗЕЛЕНИЙ,

ЖИВИЙ (НЕ СПЛЯЧИЙ) ДИВОСВІТ!

 

******************************

Позаду - сцена. Масок хороводи.

Розгул емоцій. Людська марнота.

Я - серед тих, хто попри всі незгоди

Іде у День, де в тайні розквіта

Світ-сад Життя, Любові і Свободи!

 

                     Володимир  Степаненко  

                     (Вірші - Алла Степаненко)  

                     15.8.2011    м.Павлоград

Україна: тотальний контроль

Біометричний паспорт - державний документ, що засвідчує особу і громадянство власника при перетині кордонів держав і перебування за кордоном. Біометричний паспорт відрізняється від звичайного тим, що в нього вбудована спеціальна мікросхема, що містить фотографію власника, а також його дані: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, номер паспорта, дату його видачі і закінчення терміну дії, а також будь-які додаткові відомості про власника. Стандарти передбачають можливість зберігання в мікросхемі спеціальної біометричної інформації, наприклад малюнок райдужної оболонки ока. Відмінністю біометричного паспорта від звичайного є наявність інформації, недоступною його власнику, і можливості її дистанційного зчитування.
Приводом для введення біометричних документів стали події 11 вересня 2001 року в США; ідея появи подібних документів також з'явилася в США. У 2002 році представники 188 країн світу підписали Новоорлеанску угоду, що визнало біометрії особи основною технологією ідентифікації для паспортів і в'їзних віз наступного покоління. Після цього уряд США заявив, що документи, отримані після 2006 року і використовуються для безвізового в'їзду в країну громадян країн-учасниць програми Visa Waiver, повинні бути біометричними.
В ЄС
Як йдеться в підсумковій декларації Ради ЄС, нові правила дозволять гармонізувати виключення зі спільного зобов'язання надавати відбитки пальців для оформлення документів для подорожей, оскільки такий захід є дуже важливим для встановлення стандартів безпеки та з урахуванням необхідності спрощення прикордонного контролю. Зобов'язання надавати відбитки пальців при оформленні паспортів не буде поширюватися тільки на дітей до 12 років. Прийняті регуляторні правила передбачають також принцип «одна особа-один паспорт», як додатковий захід безпеки. В першу чергу, це стосується мандрівних дітей. Це застосовується відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (International Civil Aviation Organisation). Введені регуляторні норми вдосконалюють спільні правила з безпеки паспортів ЄС та інших документів для подорожі, які були встановлені ще в 2004 році.
У Польщі
У мікрочіпі паспорта зараз закодована тільки фотографія громадянина. Через два роки в ньому з'явиться інформація про відбитки пальців і райдужної оболонки ока власника паспорта. На церемонії відкриття пункту видачі біометричних паспортів у Варшаві голова МВС Польщі Людвік Дорн повідомив, що, завдяки використанню нової технології, видача біометричних паспортів буде значно вдосконалена.
У США
З грудня 2005 року такі документи - з обкладинкою чорного кольору - почали видавати американським дипломатам. З квітня 2006 року - з червоною - чиновникам федерального уряду. Для звичайних громадян «електронний паспорт» має синю обкладинку. Зовнішньополітичне відомство стверджує, що при виробництві біометричних паспортів використовуються шифрувальні та інші технології, що надійно захищають дані, які зберігаються в мікросхемі. Обкладинка «електронного паспорта» виготовлена ​​із застосуванням металу, що має запобігти несанкціонованому зчитування інформації, закладеної в чіп.
Закон про біометричні паспорти (так називають цей документ лаконічності заради) мірою викликаного резонансу та скандальності може зрівнятися хіба що з ухваленням закону про мови. Втім, навіть закон про мови не спровокував такого обурення серед, зокрема, ортодоксальних християн, які називають індивідуальний номер у Реєстрі «цифровим іменем антихриста», а лобістів закону – «свідомими чи несвідомими слугами лукавого».
А якщо жарти відкинути, то дискусія довкола документа вирує цілком серйозна. Тим паче, що деякі його моменти викликають чимало запитань. Невідомо, щоправда, чи заветує останній варіант закону Президент України, як він це вже робив раніше. Тепер у Віктора Януковича нібито немає підстав для вето: його поправки (зокрема, й дозвіл віруючим відмовитись від «цифрового імені антихриста») були враховані. Виглядає на те, що закону про біометрику буде дане зелене світло. Далі – справа за наслідками його прийняття, а наслідки можуть бути різними.

Частина І.
Декілька слів про основні положення закону
Як зазначив у коментарях представник президента у парламенті, «регіонал» Юрій Мірошниченко, Закон України «Про єдиний державний демографічний реєстр» є законом про систему, а не про перелік документів. Згідно з самим законом, Єдиний реєстр – це «електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, обробки і використання визначеної цим Законом інформації про особу та про документи Реєстру».
Інформація зберігатиметься у «відомчих інформаційних системах» (ВІС), а накопичувати її будуть «уповноважені суб’єкти» – такі, як «головний розпорядник реєстру» – «центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах міграції», «центральний орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини», тощо.
Порядок взаємодії між цими органами здійснює, згідно з текстом закону, Кабінет міністрів. Цей момент, вочевидь, має неабияке значення, оскільки знаменує зверхність державної влади у питанні накопичення, зберігання та захисту інформації. Втім, це в теорії.
Стаття 6 закону під назвою «Інформація Реєстру» дає перелік даних, які мають зберігатися в Реєстрі.
Що відбувається з усім оцим масивом інформації? По-перше, її починають ретельно зберігати. «Внесена до Реєстру інформація є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою», – говорить закон. По-друге, персона, дані щодо якої внесені у Реєстр, наділяється правом контролю за використанням цієї інформації.
Стаття 8-ма говорить про це так: «Кожна особа, персональні дані, якої внесено до Реєстру, має право на: 1) отримання інформації про наявність запису в Реєстр, що її стосується; 2) вимогу щодо поновлення і виправлення інформації про неї; 3) забезпечення захисту своїх прав, якщо її запит або вимогу про виправлення своїх персональних даних не задоволено; 4) отримання довідки про внесення інформації до Реєстру або витягу з Реєстру; 5) отримання від уповноважених суб’єктів на безоплатній основі повідомлення про кожен випадок звернення щодо передачі інформації про неї з Реєстру.
Таким чином, на перший погляд все нібито під контролем: громадянин може вносити правки у інформацію про себе, цікавитися тими, хто у свою чергу цікавиться ним, та ще й обурюватися, якщо відповідні органи не надають йому необхідні довідки.
Але це ще не кінець історії. Зібрана інформація буде розміщуватися на «безконтактному електронному носію», який, своєю чергою, потрапить у ряд документів. Тут знову варто зацитувати Мірошниченка, котрий підкреслив, що їхній перелік остаточно формуватиметься у майбутньому. «Перелік буде додатково затверджуватися відповідно до законодавства. В законі йдеться про систему, яка б передбачала можливість використання біометричних даних».
А ось тут, ми власне, й підходимо до головного. Чіпи з «біометрикою» планується розміщувати у документі № 1 – паспорті громадянина України. І хоч регіонал Володимир Олійник (один з тих депутатів, котрі підтримали закон у Верховній Раді) і переконував «Обозреватель» у тому, що поки що йдеться лише про закордонний паспорт, у законі чорним по білому написано інакше.
А трохи раніше у законі йдеться про те, на чому наполягав Янукович: «…особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія інформації, що імплантований у відповідні бланки документів, оформлення і видача таких документів здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України» (стаття 15-та).
На завершення короткого огляду закону «Про єдиний державний демографічний реєстр» зауважимо, що у його Перехідних положеннях говориться про необмеженість дії документів старого зразку. Іншими словами, свій паспорт громадянин України (якщо він вже досяг 45 років і не має потреби переклеювати фотокартку) може й не міняти до кінця життя («документи, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус, видані до набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов’язковій заміні»).
Добровільність отримання біометричного паспорта громадянами буцімто задекларована. А для бажаючих його мати у Перехідних положеннях повідомляється, що робота з видачі таких документів розпочнеться з 1 січня 2013 року. Отже, саме час перейти до другої частини нашого матеріалу – аналізу того, які сумніви викликає даний закон.
Частина ІІ. Небезпеки біометричної «паспортіни».
Отже, сумнів перший: інформація про громадян може бути використана проти них самих.
Такої точки зору дотримується, зокрема, адвокат Ігор Фомін. За допомогою біометрики, вважає він, «буде здійснюватися чіткий контроль за людиною, де вона знаходиться тощо. Фактично, це зменшення можливостей громадянина мати свій власний простір або мати свою свободу особистості. Я б сказав, що це черговий крок на шляху до поліцейської держави».
Колега Фоміна по адвокатському цеху Богдан Ференц налаштований більш лояльно по відношенню до біометрики. «Я, як людина, сприймаю це позитивно», – заявив Ференц. Як юрист, Ференц також налаштований поблажливо: його не хвилює, що інформація, накопичена у біометричному паспорті, може бути використана зловмисниками. «Більше, ніж про нас вже зараз знають у банку, паспортному столі чи в Інтернеті, ніхто не дізнається», – вважає Ференц.
Нарешті, третій правник, – ще один адвокат з іменем – Андрій Федур – майже слово в слово повторив сказане Ференцем. «Ті дані, які будуть вказані в біометриці, людина залишає за життя в будь-яких місцях. Тому в цьому я не бачу особисто великої проблеми»,– зазначив він. Проблема, на його думку, в іншому – незрозуміло, навіщо так часто міняти паспорти.
Сумнів другий: законність!
1) Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. (Рішення КСУ)
2) Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, часто від колег можна почути, що так простіше буде відшукати і притягнути до відповідальності осіб, що переховуються. Моя позиція така:
· Якщо будуть зібрані відбитки пальців, то виходить, що держава потенційно підозрює кожного з нас і ми в такому випадку маємо доводити свою НЕВИНУВАТІСТЬ, а не так, як зазначено у ст.62
· Подивимося правді в очі. Україна не така держава, де треба запроваджувати такі радикальні методи. У нас не буває терористичних актів і т.д.
Сумнів третій: біометрика витрясе з гаманців українців забагато грошей
У Перехідних положеннях закону встановлюється, що «за видачу громадянам паспорта громадянина України, що передбачений цим законом, вперше державне мито не стягується». Однак раніше, у статті 20-й нормативу, говориться, що «оформлення паспорта громадянина України провадиться всім особам, починаючи з народження та незалежно від віку, на кожні десять років».
Звернемо увагу на ключові слова: «на десять років» та «незалежно від віку». Нащо немовляті паспорт і які дані будуть занесені у його персональний чіп – питання, що називається, цікаве. Але ще один параграф все тієї ж 20-ї статті підкреслює: «Кожен громадянин України незалежно від віку зобов’язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом». Ось вам і «добровільність» заміни паспортів, про яку йшлося вище.
Йдемо далі. В статті 21-й, котра описує маніпуляції з закордонним паспортом, говориться про наступне: «Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, на десять років». Як бачимо, дітям до шістнадцяти слід міняти закордонні паспорти навіть частіше, ніж внутрішні.
«Можна сказати, що розробники законопроекту у такий спосіб борються із торгівлею дітьми. Але швидше за все, тут спрацювало бажання заробити», – зазначив в коментарях «Обозревателю» адвокат Ігор Фомін. Інший правник – Богдан Ференц – котрий не проти біометричних паспортів, все ж і собі піддався сумнівам: «Мене непокоїть лише те, навіщо ці паспорти так часто міняти. Це, на мою думку, викачка грошей. І непокоїть ще одне: навіщо такі паспорти робити з раннього дитинства – якось це мене бентежить», – коментує Ференц.
Збентеження Ференца розділяє і Андрій Федур. «Я розумію, що виробникам було б краще, аби ми міняли паспорти щодня. Або до обіду та після обіду. Але навіщо це нам? Ми ж будемо витрачати власні кошти. А ви спитайте своїх батьків або бабусь та дідусів, скільки разів вони за своє життя міняли паспорти? Лише два-три рази, а якщо більше, то це, скоріше, було винятком», – говорить адвокат.
Тим часом закон залишає відкритим наступне питання: на кого поширюється звільнення від державного мита? На людину, що має документ старого зразка і хоче обміняти його на біометрику? Чи на громадянина, який вперше отримує паспорт? Експерти підрахували: громадян України у віці приблизно 16 років нині нараховується близько 7,5 мільйонів. Якщо помножити їхню кількість на 120 гривень – вартість внутрішнього паспорта (таку суму озвучив Василь Грицак), вийде цифра у 896 мільйонів гривень (плюс-мінус сотні тисяч). І це без урахування закордонної «біометрики».
Закон про нові паспорти лобіює інтереси відповідних бізнес-структур, заявив в інтерв’ю «5 каналу» голова Громадської ради при Міністерстві юстиції Данило Курдельчук. Пан Курдельчук ніяк не може зрозуміти, навіщо українцям така кількість паспортів. І в цьому він не самотній. Навряд чи Європа, задля якої не в останню чергу приносяться подібні фінансові жертви, схвалила б таке марнотратство. Тож тепер, власне, про Європу.
Сумнів четвертий: чи дійсно введення біометрики спростить українцям перетинання кордону?
Українці зможуть їздити до Євросоюзу без біометричних паспортів. Про це заявили в Міністерстві закордонних справ України, йдеться в сюжеті ТСН.
Дипломати спростували інформацію про те, що з 1 червня наступного року для перетину кордону з ЄС українцям знадобляться документи нового зразка.
«Після виконання плану дій із запровадження безвізового режиму для громадян України, наявність такого документу стане необхідною передумовою того, щоб громадяни України змогли скористатися правом на безвізовий в'їзд до країн-членів ЄС», - пояснив речник МЗС Олександр Дикусаров.
Поки ж пропуском до Європи і надалі є чинний закордонний паспорт і віза.
«На сьогоднішній день у ЄС немає планів обмежувати в'їзд до ЄС тільки власниками біометричних паспортів», - зазначив він.
Представник європейського уряду наголосив, що Україна спершу має виконати всі взяті зобов'язання з лібералізації візового режиму. Цей план передбачає можливість скасування віз для короткострокових подорожей для українців, які матимуть біометричні паспорти.
Є, врешті-решт, ще один момент, не пов’язаний з великою політикою. Вимоги Євросоюзу поширюються лише на закордонні паспорти. Які внутрішні посвідчення особи мають українці, – до цього Європі абсолютно байдуже. Проте прикриття Євросоюзом – найпопулярніший аргумент в середовищі прихильників біометрики.

ВИСНОВОК
Аналіз морального стану в нашому суспільстві, який свідчить про кризу моральних цінностей, деформацію моральної свідомості, показує високий рівень корумпованості і бюрократизму в Україні, і тому, на мою думку, запровадження паспортів призведе до необмеженого зловживання конфіденційною інформацією і тотального контролю над людьми.
Руслана Яшник

LELEKA NEWS

Титанові родовища: штурм Житомирської облради

Три сотні активістів узяли штурмом житомирську облдержадміністрацію - виламали там двері та вікна. На такий крок люди зважилися після того, як депутати відтермінували розгляд питання про заборону розробки титанових родовищ у регіоні.

5channel

Активісти громадського руху Лелека провели захід до «Міжнародного дня здоров’я»

7 квітня 2013 року активісти громадського руху Лелека м.Новомосковська провели захід до «Міжнародного дня здоров’я». Мета заходу: популяризація здорового способу життя.

15,5 млн. українців (в тому числі — 50% дорослого населення) палять. Палять 50% чоловіків, 25% жінок й 17% школярів. (За даними опитування Українського інституту соціологічних досліджень ім. Яременка.)
Людина, котра палить, втрачає біля 7 років життя. До того ж, жінки мають більшу вірогідність народити хвору дитину, а чоловіки – стати імпотентами.
Через те, що застережний напис на пачках цигарок людей не лякає, ми вирішили це їм сказати вживу.
В ході акції в обмін на кинуті цигарки давали цукерки.
Нажаль, деякі з людей відмовлялися від обміну, аргументуючи це тим, що це не рівноцінний обмін, або ж тим, що вони не їдять солодкого.

Артур Литвиненко.