Загальна кількість переглядів сторінки

понеділок, 23 вересня 2013 р.

Україна денонсує Харківські угоди по ЧФ - експерт

Політичний аналітик та громадсько-політичний діяч Павло Нусс переконаний в тому, що одразу після підписання Угоди про Асоціацію Україна денонсує “Харківські угоди” та визнає їх нелегітимними, передає УНН. “Харківський Пакт, або „харківська угода“, яка підписана між Україною і Російською Федерацією 21 квітня 2010 року з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України в обмін на здешевлення для України російського газу шляхом застосування знижки у вигляді анулювання митних зборів — денонсується українським парламентом одразу після підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Євросоюзом, і буде розцінений як нелегітимний договір. Причин, вважати його таким, безліч. Одна з вагомих — недотримання умов російською стороною в питанні надання додаткових знижок на закупівлю газу та недотримання тарифної плати за перебування ЧФ РФ на території українського Криму. Друга, не менш важлива причина — європейська колективна безпека, до якої Україна входить автоматично після підписання угоди з ЄС. Перебування російського флоту на території нашої країни несе пряму загрозу територіальній цілісності та суверенітету України. Особливо в момент геополітичного визначення держави” — зазначив Нусс. На думку аналітика, денонсація (анулювання) харківських угод є одною із “кулуарних” вимог ЄС до України. “Зазначений в угоді термін перебування ЧФ РФ на території України складає з 2017 року по 2042 рік з автоматичним продовженням договору на 5 років. Такий довгий термін неможливий в умовах інтенсивної євроінтеграції. На мою думку, усвідомлюючи цю небезпеку, Європа в умовах „кулуарних вимог“ наполегливо пропонує Україні денонсувати цей пакт з Росією. Чи погодиться Президент Янукович на це? Звісно так! В обмін він отримує підтримку ЄС та США на виборах у 2015 році, та гарантії недоторканності у разі програшу. Я переконаний,на Генеральній Асамблеї ООН в США, де президент приймає участь — йому буде ще раз запропонована підтримка в питанні денонсації Харківського договору”, — підкреслив політолог.

Джерело Expres.ua

понеділок, 16 вересня 2013 р.

В Самарі гине риба...

Декілька днів назад мав розмову з місцевим рибалкою... Питаю як у Вас справи... а він так обурено: «Та хреново...». Виявляється, черговий раз, в нашу річку Самару почали скидати якісь відходи... і схоже починається мор риби, бо вже плаває догори пузом. Подивився – і дійсно, мало того що різко піднявся рівень води в Самарі, так ще і вода набрала вираженого рудого відтінку, виглядає так, наче плаває іржа з маслянистими островами.
Люди говорять, що то знову Павлоград «сбрасує». Але є ще одна версія – наче Новомосковськ, після щорічної промивки труб та батарей, "злив" у Самару їдкі та небезпечні лужні відходи від цих промивок. Знайомий, живе біля Павлограда, повідомив, що в них ще гірше становище. Вода в річці густо позеленіла і вже почався мор риби. Риба масово піднялася на водну поверхню «пузом догори». Рибу, яка спливла, з цього відрізка Самари місцеві жителі збирали – можливо для себе, можливо для продажу. Тому, краще і не купувати сумнівну річкову живність на місцевих ринках.
Я часто чую від людей про те, що Павлоградські шахти скидають у Самару відпрацьовані води і наче в цьому вся проблема. В Інтернеті знайшов дещо – громадські активісти спілкувались з директором філії ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» «Павлоградське регіональне управління з водопостачання та очищення каналізаційних стоків» (ПРУВОКС) Петром Абросимовим. За словами пана Абросимова, очищена вода на виході з очисних, яка скидається за допомогою насосів в Самару, повністю відповідає всім екологічним нормам і не шкодить річковий флорі.
Ну тут все зрозуміло, хто вам скаже що вони зливають забруднену воду...
Але! Розвиваючи цю тему натрапив на блог громадського діяча Сергія Шубнікова і тут знайшов дещо цікаве. Мало того, що через радикальні дії, його «пресує» міська влада, так в нього є деяка «інфа» щодо викидів...
«Шахтами безкарно скидаються в р. Самара відпрацьована шахтна радіаційна вода з люків колектора, а нижче річки обладнаний пляж для відпочинку населення Тернівки, перебуває профілакторій «Самара». Безкарно скидається радіаційна шахтна вода на поля і ліси, розташовані на території Богданівської сільради, порушуючи екологію, знову ж таки в корисливих інтересах чиновників».
І це дійсно так, місцеві жителі знайшли трубу з якої в Самару якесь велике підприємство регулярно скидає свої стоки. Через них, кажуть, вся ця катавасія з рибою і відбувається. Ця труба розташовується в декількох кілометрах від Бажанів - за великим лугом в глибині лісу і зовсім поряд з іншим селом - Чапай. Серед заростей прямо в річку з висоти приблизно двох-трьох метрів падав потужний водоспад. Зі слів очевидців вгору за течією від місця скидання цих стоків вода в Самарі чиста.
Причину, через що виникла така екологічна ситуація, однозначно назвати не можна. Можливо, в річку випустили якусь гидоту або там відбувався процес гниття. Точно можна сказати одне: риба гине.
У Дніпропетровських ЗМІ вже повідомлялась інформацію про рибу з двометровими глистами ... «толі єщо будєт».
Руслан Сірийчуб





P.S. Стаття 242. Порушення правил охорони вод

Порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод ... якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

LELEKA NEWS

Украинские спецслужбы кишат российскими агентами, – экс-замглавы СБУ

Украинские спецслужбы и силовые ведомства переполнены российскими агентами.
Эту информацию озвучил экс-замглавы СБУ генерал Александр Скипальский, передает Цензор.НЕТ
Вместе с тем, он отметил, что ситуацию еще можно исправить. «Янукович должен немедленно очистить спецслужбы от марионеток Москвы. Людей, пренебрегающих интересами Украины, там достаточно», – сказал генерал.

Скипальский отметил, что главная проблема украинской разведки в том, что она выстраивает отношения с коллегами из Москвы без учета главной цели Кремля – ослабления украинской государственности. Именно пассивность разведсообщества и отсутствие стратегии привели к тому, что торговая война против Украины стала для Киева неожиданностью», – отметил он.

Генерал прогнозирует, что по пути в ЕС основные проблемы возникнут не внутри, а снаружи – в самих странах ЕС, где лояльные к России люди занимают подчас очень высокие должности – начиная от глав правительств и министерств, заканчивая рядовыми политиками.

«Для евроинтеграции это опаснее, чем колесниченки или царевы внутри Украины», – резюмировал Скипальский.


Інформатор

середа, 21 серпня 2013 р.

Донецька пенсіонерка хоче розплатитися за «комуналку» ниркою [Відео]

    Донецька пенсіонерка хоче розплатитися за «комуналку» ниркою [Відео]

60-річна мешканка Донецька Зінаїда Москалюк звернулася до мера міста з листом, в якому повідомила владу, що готова розплатитися за комунальні борги своєю ниркою.

Комунальні борги пенсіонерки складають 70 тисяч грн. Більшу частину своєї пенсії вона витрачає на лікування і борги.

ЖЕК погрожує пенсіонерці відібрати у неї двокімнатну квартиру.

У свою чергу, чиновники попереджають жінку, що якщо вона і далі буде пропонувати розплатитися своєю ниркою, то вони звернуться до міліції. Торгівля внутрішніми органами в Україні заборонена.  


http://vk.com/avtonomnyi_opir#/avtonomnyi_opir?w=wall-42618162_4418


середа, 14 серпня 2013 р.

ЧОМУ ПОТРІБЕН КОМІТЕТ САМОЗАХИСТУ


ЧОМУ ПОТРІБЕН КОМІТЕТ САМОЗАХИСТУ
«Патріот повинен завжди бути готовим захистити свою країну від свого уряду»
Едвард Пол Еббі

Білі люди, нащадки запорожців, на своїй землі і покірні раби…
За неофіційними даними нас уже не 46, а 37млн. Десь в 2008 році дані про смертність перестали оприлюднювати (в павлоградській газеті «ТН Експрес» списки про народжуваність продовжують публікувати, а списки померлих з тих пір більше не публікують). І ми ніяк не можемо збагнути, що це ГЕНОЦИД, адже до «Пєрєстройкі» нас було 52млн!.
Ми повинні це зупинити. Нас переважна більшість і правда та право за нами.
Єдина причина свавілля влади – це відсутність опору, а опір відсутній через  відсутність єдності. «Моя хата з краю», «Мене якось мине», «Свисни куме, ти дурніший», намагання підлаштуватись під поневолювачів та інші «премудрості виживання» складають підґрунтя розквіту свавілля і поглиблюють прірву, в яку рано, чи пізно всі ми – прихильники різних ідей, впадемо, якщо не згуртуємось.
Не кожен може ризикувати життям, свободою, здоров’ям, спокоєм, особистим часом, майном та ін. заради досягнення цієї мети. Але кожен повинен знайти ту межу власної пожертви, на яку він зараз спроможний заради спільного порятунку. Не чекаючи команди,– організовуємося у постійні, чи тимчасові комітети, загони, групи, спілки створюємо мережу опору заради утвердження наших людських прав.
Страшно? А хіба не страшно звертатися до лікаря або судді, який вас бачить лише як джерело хабара? Чи не страшно вам потрапити до райвідділку міліції, де вас катуватимуть, ґвалтуватимуть, попередньо затримавши ні за що? Чи не страшно вам відпускати свою дитину на дискотеку, яка перетворена на місце торгівлі наркотиками і сексуальної розпусти прямо на танцмайданчику? Вам не страшно вживати в їжу ГМО та інше Г…МНО, а потім померти «від раку»?
Нам не залишили іншого вибору тільки активний опір!
При відсутності опору нас зневажливо називають «лохами», «биками», «біомасою» і відверто грабують через безглузді приватизації свого; через отримання дозволів, довідок, витягів, копій, здійснення різних реєстрацій…  Під це роздувається державний чиновницький апарат, масово плодяться нотаріати, адвокатури, експертні та інші навколодержавні фірми-паразити, які чинять визиск через плату за надумані «послуги». До того ж, крім грошей, у нас відбирають здоров’я і частину життя; принижують; привчають до холопської покори владі, згоді з її свавіллям.
Цьому слід покласти край! За нас цього ніхто не зробить!
Так як тиск антинародної влади тотальний то і захист повинні вибудовувати в усіх напрямках. На злочинні дії влади ми маємо відповідати жорсткою невідпорною протидією.
Якщо це вас зачепило, якщо ви не втратили розуміння, що це ваша персональна справа, підберіть 2-3 надійних товариша (яких будете знати лише ви) і встановлюйте з нами контакт. Крім того, залучайте спонсорів необявленими учасниками руху самозахисту. Так ми створимо мережу рішучих надійних людей, які стануть ядром руху визволення. Тим, хто починає справу,найважче. Але треба.
І ми це зробимо!
Координацію, організацію правового забезпечення і правового захисту діяльності осередків самозахисту громадський комітет бере на себе.
Володимир Степаненко
координатор Громадського комітету
самозахисту населення
в Павлограді і Павлоградському районі.
3вертайтеся: Сергій Філіпенко (Дніпропетровськ, тел. +380991760103,електронна адреса svf2011@ukr.net)
Володимир Степаненко (Павлоград, тел. 0501654047, електронна адреса stepanenko-47@ukr.net),
Анатолій Коваль (Новомосковськ, 0964767086) Артур Литвиненко (Новомосковськ, тел. 0509077535).

вівторок, 13 серпня 2013 р.

У Дніпропетровську вийшли на протест сліпі

У Дніпропетровську протестують сліпі, бо опинились за крок до втрати роботи, повідомляє кореспондент ТСН.

Адже підприємство УТОС, де працюють майже півтори сотні людей з вадами зору, позбавили податкових пільг.

Люди скаржаться: Кабінет Міністрів, попри обіцянки, так і не затвердив спеціальну постанову. Згідно з нею, такі підприємства не сплачують податок на додану вартість, на прибуток та за землю.

Робітники з вадами зору пояснюють, що якщо працюватимуть на загальних умовах, доведеться закрити виробництво.

На їхньому підприємстві випускають продукцію для залізниці, будівельні матеріали та електротехніку. Сьогодні вони зупинили верстати на годину, протестуючи проти пільгового тягаря.

Лише за липень дніпропетровське підприємство нарахувало податків та штрафів на понад 220 тис. грн.

"Підприємство це зупиниться, зарплати у людей не буде. І як би ми не хотіли, як би ми не тримали, підприємство обкладуть штрафними санкціями і просто-напросто заберуть", - впевнений директор дніпропетровського підприємства УТОС Сергій Кит.

Працівники підприємства бояться, що у разі закриття підприємства залишаться замкненими у чотирьох стінах, ще й втративши і той невеликий заробіток, що мають.

"Це буде трагедія і для підприємства, і для мене особисто тому, що я буду сидіти вдома в чотирьох стінах. І цю тисячу, яку я заробляю, я не отримаю", - обурена працівниця підприємства Лідія Федякова.

"Гідну роботу я тільки тут міг знайти, і якщо закриється це підприємство, я більше не зможу знайти роботу. фактично залишуся без засобів до існування", - додає інший працівник підприємства Андрій Карпухан.

На 14 серпня запланована загальноукраїнська акція протесту сліпих у Києві.
Джерело : ТСН

понеділок, 12 серпня 2013 р.

АКТИВНИЙ – ЦЕ ТОЙ, ХТО…, ПАСИВНИЙ – ЦЕ ТОЙ, КОГО…


(рекомендації щодо дій комітетів самозахисту)

Вітаю Шановне Товариство!
За останній тиждень на свою електронну пошту svf2011@ukr.net і не тільки отримав чимало відгуків стосовно нашої ініціативи по створенню Громадського комітету самозахисту населення («громком», як нас вже охрестили в Інтернет-виданнях). Вдячний за перші консультації, поради, застереження і навіть перші погрози.
Сергій Філіпенко

Більшість питань стосується структурування, подальшої діяльності та планів на майбутнє. Прошу порозуміння, але кожному окремо просто фізично (секретаркою ще не обзавівся) не встигну відповісти, тому спробую звести стандартні рекомендації в цьому матеріалі.
Розумію, що представники спецслужб, разом із уже майже рідним мені «паном Майором» з мого телефону намагатимуться дешифрувати кожну букву, кому і крапку цього матеріалу. Тож хотілося б почати з підказки для аналітичних відділів спецслужб: частина інформації, щодо рекомендацій до дії, зашифрована в моєму матеріалі дворічної давнини під кодовою назвою «ТРАКТАТ» (читай навпаки))). Перечитайте уважно.
А поки аналітики-«спецушники» голосно сопуть та читають навпаки, спробую відповісти тим, хто щиро бажає змінити існуючу прогнилу систему влади в країні.
Отже, ми розглядаємо подібну форму співпраці між громадянами («громкоми»), як невеличкі, мобільні «партизанські загони» на окупованій території (звісно ж умовно), які діятимуть в правовому полі (принаймні до того моменту, коли з нього не буде намагатись виходити влада). Формат комітету не передбачає жорстких статутних відносин. Більшість голосів у прийнятті будь-яких рішень і ВПЕРЕД!
Чітких інструкцій щодо дій подібних утворень, давати немає сенсу. На першому плані – креатив і (звісно ж) законність. Бо (як приклад) для мешканців сходу болючим є питання несанкціонованих копанок, для мешканців заходу – незаконна вирубка лісів, яка призводить до руйнівних повеней, мешканці півночі спостерігають за створенням місячного пейзажу на місці титанових рудників, у мешканців півдня кожного дня забирають морське узбережжя, а території мешканців центру труять пестицидами.
Ці проблеми можна віднести до розряду локальних та навколо них розбудувати більш потужні громади. Горе – об’єднує та згуртовує. Але, є проблеми загальнонаціональні, такі як: корупція, екологія, низька якість медичного обслуговування, тотальне безробіття, свавілля комунальників та чиновників всіх рівнів, руїна в економіці, занепад в науці, культурі та освіті. Ці проблеми в найближчому майбутньому об’єднають кожну окрему громаду в Громадянське суспільство.
Отже з огляду на вищесказане, формування і роботу «громкомів» можна розділити на дві стадії: перша - «поради-рекомендації», друга - «директиви». Стадії в свою чергу ділитимуться на етапи (мають пройти р… Еволюційний шлях формування).

«ПОРАДИ-РЕКОМЕНДАЦІЇ»

1-й етап: Маячки-світлячки

Відповідно до Статті 5-ї Конституції України єдиним джерелом влади в Україні є народ. Хто заважає активно відстоювати свої права? Отже, від цих постулатів треба відштовхуватись та пірнати в «креатив» загальних ідей учасників утворення. Головне завдання – створити активний центр тяжіння, об’єднуватись та працювати разом задля досягнення спільної мети. На «виході» кожен чиновник-негідник (посадова особа) мають отримати «бонуси» через висвітлення кожної конкретної проблеми із зазначенням конкретних прізвищ і посад. Таким чином можна буде почати формувати базу даних чиновників-нероб для першочергового розгляду саме їх справ після змін у керівництві країною.
Тобто, подібні формування, «маячки-світлячки», мають стати проблисковим дороговказом спільного курсу і напряму руху. Зрозуміло, що на цьому етапі акції будуть малочисельними, тому їх не треба робити довготривалими з висуванням нездійснених вимог.
Будь-які акції мають бути спрямовані в об’єднуюче русло. Теми, які роз’єднують суспільство, краще не чіпати взагалі. Доречним буде саме соціально-економічний напрямок діяльності.
Будь-яка акція або дія має широко (наскільки це можливо) висвітлюватися. В якості подібного рупора оприлюднення інформації пропонуємо наше незалежне інтернет-видання із мінімальною цензурою (неприпустима нецензурна лексика) LELEKA NEWS (e-mail редакції: leleka.np@gmail.com).

2-й етап: Гірлянда

Після набуття «критичної маси» і ваги у суспільстві, розрізнені комітети координуватимуть спільні дії з різною тематикою в загальну акцію. І, якщо на першому етапі влада замовчуватиме, ігноруватиме, не помічатиме то в масштабах країни це не залишиться без уваги центральних ЗМІ.

3-й етап: Головна ЙОЛКА країни

Як відомо, революції творяться в столиці. Третій етап – це спільна загальнонаціональна акція на головній площі країни з однією спільною вимогою – відсторонення злочинців від влади. Після цього буде можливим перехід до другої стадії роботи «Директиви» де будуть прописані чіткі інструкції до виконання.

Пам’ятайте: ЖИВА РИБА ПЛИВЕ ПРОТИ ТЕЧІЇ!!! Тим більше, якщо течія несе у вир.

А тим, хто задає мені двозначне питання (цитую): - «Чи вам не страшно?», відповім питанням на питання – а вам не страшно переходити автошляхи по яких «літають» мажори, вбивають людей та уникають покарання? Вам не страшно звертатися до лікаря або судді, який вас ідентифікує лише як джерело прибутку, подарунку, хабара? Чи не страшно вам потрапити до буцегарні райвідділку міліції, де вас катуватимуть, попередньо затримавши за відкорковану пляшку пива у вашій руці? Чи не лячно вам неофіційно працевлаштуватися на роботу, де роботодавець витискатиме з вас останні «соки», урізатиме зарплату та врешті-решт вижене за паркан не розрахувавшись за виконану роботу, наказавши охороні стріляти у випадку ваших намагань з’ясувати ситуацію? Чи не страшно вам віддавати свою дитину до школи або дитячого садочка, де не здаючи своєчасно кошти у різні фонди і на нескінченні ремонти до вашої дитини ставитимуться упереджено, руйнуючи її психіку? Вам не страшно вживати в їжу ГМО та інше Г…МНО, у вживанні якого винен тільки споживач, а не реалізатор чи виробник?

БІЙТЕСЯ – ЦЕ ВАШЕ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО, А МЕНІ НАБРИДЛО!!!

Сергій Філіпенко,
координатор Громадського комітету
самозахисту населення
в Дніпропетровській області

Контактні дані координаторів Громадського комітету самозахисту населення Дніпропетровської області:

Сергій Філіпенко (Дніпропетровськ, тел. +380991760103, електронна адреса svf2011@ukr.net)
Володимир Степаненко (Павлоград, тел. 0501654047, електронна адреса stepanenko-47@ukr.net),
Анатолій Коваль (Новомосковськ, 0964767086) Артур Литвиненко (Новомосковськ, тел. 0509077535).

У Кривому Розі та Дніпродзержинську громадські комітети самозахисту населення на стадії формування. Зв'язатись з активістами, які проводять цю роботу можна через Сергія Філіпенка. В силу цього, контактні дані координаторів у цих містах ми зможемо повідомити після створення відповідних громадських комітетів.



 LELEKANEWS

Створення Громадського комітету самозахисту населення підтримують у Кривому Розі

--- Forwarded message ---
From: Микола Кондратенко <996633z@ukr.net>
Date: 07 August 2013, 22:13:31
Мої вітання Сергію Філіпенку, Володимиру Степаненку, Анатолію Ковалю, Артуру Литвиненку!!!
Вашу заяву про створення "Громадського комітету самозахисту населення в Дніпропетровській області"
вважаю політично доцільною, своєчасною, вона сприйнята з повним розумінням, та підтримкою. Аналогічний "Громадський комітет самозахисту населення міста Кривого Рога", буде створюватись і розбудовуватись в місті Кривому Розі. Всі дії пропонується координувати. Пропоную постійно піднімати питання про заборону всіх політичних партій в Україні. Реально в житті громадяни України мають справу з партійними окупаційними бандами, які контрольовані окупантами. Відсутня опозиція, а та що є – фіктивна. Так продовжується з 1991 року. Вони всі разом представляють загрозу українському суспільству. Мій контактний номер телефону: +380500234974 Скайп: qzvm824195

Микола Васильович Кондратенко.
Додаткова електронна адреса: mars-2016@meta.ua

LELEKA NEWS


неділя, 11 серпня 2013 р.

Створено Громадський комітет самозахисту населення

3 серпня 2013 року в Дніпропетровську створено Громадський комітет самозахисту населення Дніпропетровщини. На першому зібранні, яке проходило в офісі громадського руху «Лелека» були присутні 9 осіб – громадські активісти з Дніпропетровська, Новомосковська і Павлограда. Вони говорили, що людські права, в тому числі гарантовані Конституцією, систематично порушуються з боку органів державної влади, місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання. В ході обговорення присутні прийшли до висновку про необхідність об'єднання зусиль спрямованих на захист і відновлення прав громадян на Дніпропетровщині. Було прийнято звернення до співвітчизників, де оголошено про створення Громадського комітету самозахисту населення Дніпропетровщини і викладено причини і мотиви, які привели до необхідності такого кроку.
Новостворений комітет очолив Сергій Філіпенко (Дніпропетровськ, тел. 0994585025, електронна адреса svf2011@ukr.net), координатором у Павлограді став Володимир Степаненко (тел. 0501654047, електронна адреса stepanenko-47@ukr.net), координатори у Новомосковську – Анатолій Коваль і Артур Литвиненко (тел. 0509077535).
Звернення до співвітчизників
Останні два десятиліття характеризувались погіршенням становища переважної більшості громадян України. В країні лютує корупція, в українські словники ввійшли такі слова, як «відкат», «кришувати», «дерибанити», «разборки». Більшість об'єктів державної власності колишнього СССР «прихватизовані» невеликою групою осіб, які поставили державу на стражі виключно своїх інтересів, а не більшості населення країни. Під державним прикриттям ці об'єкти в більшості своїй зруйновані, обладнання порізане і здане в металобрухт, люди залишились без роботи. Згортання виробництва привело до того, що близько половини працездатних українців не можуть знайти собі роботу у власній державі і шукають заробіток за її межами.
За даними ООН майже 80% українців перебувають за межею бідності. Україна перетворилася в країну, де на мінімальна зарплата чи пенсія не забезпечує людині задоволення її фізіологічних потреб. Соціальний захист існує лише для невеликої купки людей – олігархів, їх сімей та наближених, а також для бюрократів, які обслуговують цих багатіїв. Право на безкоштовне лікування та навчання існує лише на папері, так само, як і можливість захистити свої права в судах, а правоохоронні органи захищають лише право на пограбування українського народу і самі перетворились в ОЗУ (організовані злочинні угрупування). Нікого вже не дивують побори ДАІшників на дорогах, хабарі в установах, в тому числі – в міліції, прокуратурі чи судах, «кришування» ними наркоторгівлі. Комунальні платежі перетворились на ще один вид поборів.
Така ситуація стала можлива через пасивність значної частини суспільства, байдужість до долі своєї, своїх дітей та внуків. Саме пасивність і байдужість українських громадян зробила можливим масштабне руйнування і брутальний грабунок українського народу невеличкою купкою негідників. Подальший шлях у цьому напрямку загрожує загибеллю, наївне сподівання, що олігархи і чиновники «накрадуться» та «наїдяться» і припинять свої злочини, не має під собою жодних раціональних підстав. Не накрадуться і не наїдяться! Грабунок і руйнація країни продовжаться, якщо люди залишаться байдужими і пасивними. «Порятунок утопаючих – справа рук самих утопаючих», - ця відома теза має стати дороговказом як для тих, хто вважає себе патріотом України, так і для тих, хто просто хоче вижити в цей непростий час.
Потрібно зрозуміти – влада захищає не народ, а виключно себе рідну і тих, хто її поставив – кримінально-олігархічні угрупування. Не відстоюють права громадян і партії (і ті що у владі, і опозиційні), профспілки чи громадські організації – вони перетворилися на групи із захисту приватних бізнес-інтересів та дезорієнтації простих громадян. Громадянин має захищатись від такої влади повсюди і не передовіряти захист своїх прав іншим. Ефективно захистити свої права можна лише об'єднавшись, причому – на позапартійній платформі – платформі самозахисту народу від антинародних дій влади.
На наше переконання, формою такого об'єднання можуть стати комітети самозахисту народу. Їх завданням має стати захист прав тих, хто входить до одного з таких комітетів або активно з ним співпрацює. Комітети не повинні виступати в ролі правозахисних організацій – вони повинні допомагати громадянам самим організовувати захист своїх прав.
Виходячи з цього, ми оголошуємо про створення Громадського комітету самозахисту населення Дніпропетровщини.
Закликаємо до співпраці всіх тих, хто вважає свої права чи права інших громадян порушеними і готовий боротися за їх відновлення. Закликаємо також підтримати нашу ініціативу і створювати громадські комітети самозахисту в інших регіонах, населених пунктах, районах, на підприємствах, вулицях в багатоквартирних будинках, і т. п. для ефективного захисту прав людей, які в них проживають чи працюють. Готові до співпраці з усіма, хто готовий відстоювати свої права і права інших громадян.

Разом – переможемо!




середа, 7 серпня 2013 р.

Українець розстріляв кримінального авторитета й начальника міліції в помсту за дітей

У Ставропольському краю слідчі розкрили загадкову серію жорстоких вбивств і замахів, жертвами яких став кавказький бізнесмен, лікар і два міліціонери.

До злочинів виявився причетним пасічник, який мстився суспільству за смерть своїх дітей подібно головному героєві фільму “Ворошиловський стрілок”. На даний момент 51-річний господар пасіки Олександр Таран арештований і йому вже пред’явлено звинувачення. Чоловік повністю викритий у скоєних тяжких злочинах, а головним доказом проти нього стала єдина волосина, виявлена на знайденій зброї.

За даними розслідування, заарештований став серійним вбивцею після того, як вирішив кинути виклик наркомафії, бажаючи помститися за свою загублену сім’ю.

Таран два роки вистежував і розстрілював людей, яких вважав прямо або побічно причетними до смерті своїх дітей. 20-річна дочка Олександра померла від передозування наркотиками, а 25-річний син загинув від побоїв невідомих хуліганів. Після цього жертвами пасічника-месника стали місцевий бізнесмен-кавказець, оперативник і начальник кримінальної міліції району. Важке поранення також отримав лікар, який лікував його дочку.

Усе розпочалося влітку 1994 року, коли дочка Олександра – Наталя Таран – померла в районній лікарні. Найбільше батька шокувала причина її смерті – доза наркотиків.

Батько намагався дізнатися, хто підсадив його доньку на героїн, вимагав покарати негідників, але міліція спустила справу на гальма. Таран не змирився, намагався докопатися до правди. А через сім років у будинок Тарана прийшло нове горе – його сина Володимира жорстоко побили на дискотеці, до смерті. Вбивць так і не знайшли. Тоді, за версією слідства, пасічник купив автомат Калашникова і присягнув на могилі дітей, що помститься за них. Він вирішив судити і страчувати сам, не озираючись на владу і закони.

Першою жертвою месника став місцевий авторитет Магомед Еркен. Таран був переконаний, що його племінник причетний до загибелі сина. Пасічник дочекався кавказця біля хвіртки його будинку в райцентрі Олександрівське. Олександр “зробив не менше 12 пострілів з автомата АКМ, у результаті чого потерпілий помер на місці”.

Наступною ціллю став головний лікар місцевої лікарні Сергій Грес. Медик, на думку месника, був винен у смерті його дочки, оскільки не зміг її врятувати або не захотів. У той вечір Сергій Грес відпочивав удома. Пасічник в останню хвилину пошкодував його, зробивши калікою одним прицільним пострілом у плече.

Карний розшук так і не зміг розкрити вбивство бізнесмена і замах на лікаря. Ці злочини слідчі взагалі не пов’язували один з одним. Ніхто не підозрював тихого пасічника, якого майже щодня бачили на кладовищі.

Потім Олександр став карати і міліціонерів, вважаючи, що вони покривають наркодилерів, причетних до смерті його дочки та сина. Месник дочекався старшого оперуповноваженого 38-річного Олега Танчика і снайперським пострілом звалив його наповал.

Через півроку Олександр пострілом у спину вбив начальника кримінальної міліції Олександрівського ОВС Володимира Штану. З місця вбивства він пішов спокійною і впевненою ходою. На сусідній вулиці він зустрів односельців. Вони й подумати не могли, що цей спокійний, усміхнений чоловік щойно покарав міліціонера за невиконання своїх обов’язків.

Крім того, Таран посягав на життя співробітника ДПС ДІБДР міста Світлограда і членів його сім’ї. Цей замах Таран скоїв після того, як було складено протокол про адміністративну відповідальність, і йому відмовилися повертати автомобіль.

Слідчі буквально рили землю, щоб зловити Олександра Тарана, який влаштував справжній терор у райцентрі. Спочатку вони думали, що їх колег відстрілюють місцеві бандити. Але оперативні розробки ні до чого не призвели. А пасічник останні чотири роки спокійнісінько жив в Олександрівському. Вирахували чоловіка випадково. Житель села знайшов у лісосмузі, недалеко від пасіки Тарана, загорнутий у старий халат автомат Калашникова з саморобним глушником. Міліціонери обійшли майстрів, і один слюсар пригадав, що Олександр замовляв у нього дивну трубку.

“Казав, що насадка для газового пальника – вулики гріти”, – пояснив майстер.

Оперативники навідалися в будинок пасічника з обшуком і знайшли у нього саморобний пістолет. Але головним доказом слідства стала людська волосина, яку відшукали на знайденому в лісі автоматі. Експертиза показала, що це волосся належить саме Олександру. Після цього пасічника негайно заарештували.



Історія Олександра Тарана демонструє, що інколи правосуддя можна брати у свої руки й вирішувати проблеми значно ефективніше, ніж міліціонери або чиновники. Та пам’ятайте, що за подібні дії є кримінальна відповідальність.

Український Кавказ

пʼятниця, 26 липня 2013 р.

Янукович і Ко відбирають бізнес Коломойського





У Донецьку вавіакомпанії "ДонбасАеро" звільнили 724 працівників. Про це повідомив народний депутат з фракції "Батьківщина" Андрій Павловський.

"До мене надійшло звернення від голови профспілки Петра Гармаша, який заявляє, що таким чином власники авіакомпанії намагаються реалізувати схему штучного банкрутства, після чого буде викинуто на вулицю всіх працівників", - сказав А. Павловський.

Він зазначив, що за цією авіакомпанією стоїть відомий олігарх Ігор Коломойський.

"Для того, щоб уберегти бізнес, людей викидають прямо на вулицю", - обурився депутат.

А.Павловський також повідомив, що 30 липня в Донецьку відбудеться прес-конференція членів профспілки "ДонбассАеро", які розкажуть про свої подальші дії.

Нагадаємо, що генеральний прокурор України Віктор Пшонка раніше заявляв, що авіакомпанія "ДонбасАеро" повинна продати літаки, щоб погасити борги по зарплаті перед своїми співробітниками.

Джерело:minprom.ua



субота, 20 липня 2013 р.

Бюлетень чи вила? (роздуми молодої людини)

Сьогодні з вуст багатьох представників українського народу часто можна почути: "У всьому винен Янукович з його донецькою бандою, він зіпсував нам життя", чи щось подібне. Так хто кому зіпсував життя? Невже народ, предки якого ставили на коліна держави хозар, ляхів та москалів звинувачує у своїх бідах окрему групу людей? Мені така позиція видається м'яко кажучи дивною. Я не збираюсь виправдовувати сьогоднішній режим. Однак, давайте подивимось на дане питання під іншим кутом.
В Україні – демократія. Саме народ обирає собі керманича. Уявімо на секунду що в 2010 році перемогу одержала пані Тимошенко. Думаєте настрої електорату сильно б відрізнялись від нинішніх? Думаєте Тимошенко проводила б зовсім відмінну політику від Януковича? Я так не вважаю. Чому?
Читайте далі. Український менталітет звик шукати крайнього. Зрозуміти це можна за аналогією: "В мене розвалюється хлів, а винен у цьому голова сільської ради". Всякі там Кравчуки, Кучми та Ющенки це, на мою думку, тільки вивіски. Що приховується за цими вивісками? За ними – наша байдужість. За рахунок цього і живуть олігархи. Ми дозволяємо їм фінансувати політичні партії, самі, при цьому, отримуємо заслужене. А потім дивуємось, що вгору не пробиваються чесні люди. Чесна людина не потрібна олігархам біля керма держави. Не потрібна там людина, яка буде перешкоджати їм у їхній «діяльності». Тому навмисно й роздувають конфлікт між Заходом та Сходом. Традицією виборів по-українськи є така цікава штука – один кандидат представляє інтереси однієї частини народу, інший іншої. Я думаю що тій самій російськомовній у житті Тимошенко, ні холодно, ні жарко від української мови. Ця любов потрібна її електорату. Так само і в питаннях історичних, політичних чи соціальних.
І не думайте що я маю на увазі тільки її. Хіба відрізняються сильно часи правління Ющенка та Януковича? Янукович особисто не дає тобі зробити своє середовище життя кращим? Та й врешті-решт – свою державу. Чи не прийшов час змінювати ситуацію не бюлетенями, а вилами? Потрібно, щоб люди вирішували свої проблеми на місцях. Це мій погляд на майбутнє. Хоча я й вважаю, що розмова з владою за допомогою вил є дієвішою, однак, сам до кінця не дійшов до тих кондицій, щоб без страху піти на Верховну зРаду. Потрібно багато працювати над собою. Тому працюйте над собою, фільтруйте інформацію, ведіть здоровий спосіб життя в ім'я світлого майбутнього. Разом ми сила. Слава Україні!

Forgotten Soul


LELEKA NEWS

неділя, 14 липня 2013 р.

ПРАЦЮЮЧИЙ ЖЕБРАК

Саме так, я – працюючий жебрак (навіть у риму поцілив). Цікава і парадоксальна тема, яку намагаються не чіпати українські політики. Як таке можливе? В тих «економічних» та антисоціальних умовах внутрішньої окупації, які склалися в Україні за останніх двадцять років це вже стало нормою життя. Кожен день – це іспит на виживання! Ризики на кожному кроці: хабарники, корупціонери, перевертні в погонах, псевдолікарі, мажори на дорогих іномарках та інша нечисть, як генетична зброя проти здорового суспільства – наволоч, яка заважає жити чесній людині.
Чверть століття мого трудового стажу (який частково не зафіксований у «трудовій»), наштовхнули мене на думку, що я більше не хочу працювати, я хочу – заробляти! І не де-небудь, а у своїй країні, збагачуючи економіку своєї держави, яка в свою чергу забезпечить мене соціальними гарантіями, бо я – найцінніший та найголовніший її ресурс (так мало б бути).
Дикий капіталізм в Україні з початку 90-х засвідчив свою неефективність. Приватизація за допомогою маніпуляцій поглибила прірву жебрацтва для 80% населення України і, дуже швидко збагатила певний прошарок шахраїв та «кідал». Головний ресурс країни (людський) втратив свою цінність і унікальність в умовах антинаціональної політики прогнилої системи влади в обличчі її «яскравих» особистостей, яких ми всі дуже добре знаємо. Їх цікавлять інші ресурси, які можна експропріювати попередньо узурпувавши владу та збагатитись за короткий відрізок часу на національних ресурсах та цінностях, які в рівній мірі мають належати всім і кожному.
Під час перебудов, реформ і покращень залишатись чесною, законослухняною та порядною людиною – не модно. В пошані, як і при владі ті, хто свого часу більше вкрав. Вони себе призначають, підвищують, нагороджують. Така собі гламурна тусовка касти недоторканих відірваних від реалій життя.
З дитинства мене вчили, що брехати не можна. Виявляється – можна, і треба – для того, щоб бути «успішною», «авторитетною» людиною. Спекуляція трансформувалась в «підприємництво». Людей заганяють в штамп примітивізму: купи – дешевше, продай – дорожче. Прищеплюється думка: «Виробляти - невигідно». Відколи це стало невигідно? Можливо відтоді, коли ви зруйнували виробничі підприємства та загубили село? Можливо жити також невигідно, краще – померти? Саме цього ви й прагнете, коли свідомо зруйнували економіку та привласнили те, що вам не належить.
Народ вже не стогне і тим більше не «скігліть», він – хрипить, наче поранений та загнаний у кут безвиході звір акумулюючи сили для останнього кидка до горла свого образника. Цей народ вимагає сатисфакції, амфітеатру – крові на арені, і не своєї, а крові окупантів.
Окупаційна влада звикла до гри за встановленими ними ж самими правилами на замінованому полі. Мапа замінованої території є тільки у них, що в свою чергу дає їм переваги в трактуваннях і зміні правил вже під час «гри». Але, народ вже наївся цього лайна від дебіло-реформаторів, дауно-аналітиків та дегенерато-психологів, які загравшись у безкарність не помітили як перейшли межу, за якою діятимуть інші закони (канони народного трибуналу).
Поки межигірський мутант в перервах між біганням по пеньках та запливами у басейні блює і сере в золотий унітаз не в змозі перетравити полуницю по 700 грн. за кіло та сам собі здає в оренду приміщення, автомобільний парк та гелікоптер, розраховуючись із держбюджету, у народу за комунальні борги забирають останнє.
Можливо за борги, а можливо за свою громадську діяльність, під дію караючого меча комунальної війни потрапив і автор цього матеріалу (про себе в третій особі))).
Отже, користуючись нагодою, заявляю, що боргів я не визнаю, гасити їх не збираюсь, а збираюсь посадити в тюрму тих покидьків (злочинне угрупування «Дніпроводоканалу», яке вчинило протизаконне обмеження водовідведення під час аномально-екстремальної спеки. Про перебіг подій буду інформувати загал про те, як працюють державні структури та служби.
Допекли! Готуйтесь до «зачисток» всі від крупного корупціонера до дрібного хабарника і єжи з вами – холопи-лизоблюди. Народний трибунал врахує «напрацювання-досягнення» кожного окремо, та винесе персонально-достойний вердикт кожному з фігурантів. Еквівалентом народних страждань - сучасного геноциду, може бути тільки покарання в цьому винних. Сьогодні про вас пишуть на перших шпальтах, завтра можуть написати у некролозі. Сьогодні ви при владі та на високих щаблях – завтра фарбуватимете бордюри та обживатимете Чорнобильську зону відчуження.
Піду поставлю за вас свічку…

Сергій Філіпенко
P.S. Коли гостро постає питання виживання в цьому жорстокому світі – толерантним лібералом стає бути не модно. Забудьте про соплі, сльози, підберіть слину та стисніть кулаки…

Час «Ч» вже на обрії…




пʼятниця, 12 липня 2013 р.

Врадіївка - соціальний зріз українського села

Село Врадіївка - районний центр, що розташоване на півночі Миколаївської області, раніше нічим не примітне – мало хто в Україні чув і знав про нього, несподівано стало каталізатором подій всеукраїнського масштабу. Те, що сталося у Врадіївці, я маю на увазі повстання людей проти злочинної місцевої мафії, навіть для мене стало неочікуваним. Чому «саме для мене»? Та тому, що майже все моє босоноге дитинство пройшло у Врадіївці. І за це я з вдячністю згадую своїх батьків, які кожного разу на літні канікули відправляли нас з сестрою з промислового Донбасу відпочивати на Миколаївщину, де на залізничній станції Врадіївка нас підводою зустрічав дід Ананій.
Село Врадіївка розкинулося на пагорбах, які розрізали глибокі балки, влітку утопало в вишневих садках. На відміну від Донбасу, там всі віталися один з одним, навіть якщо тебе бачили вперше і не якимось примітивним «Здрасцє», а «Добрий день» або «Добрий вечір», а у відповідь обов’язково чулося «Доброго здоров’я». Люди у Врадіївці жили привітні, щиросердні і хлібосольні і це незважаючи на те, що жили майже всі бідно і важко працювали з ранку до вечора. Хати майже у всіх селян були саманні під солом’яною стріхою, парканів ні в кого не було. За паркани слугували бузок та акація, які відділяли подвір’я від дороги. І що саме цікаве, врадіївці не знали, що таке замок на хаті. Зазвичай, коли моя баба Текля кудись ішла, то підпирала хатні двері віником і цього було достатньо, бо всі бачили, що господині вдома немає. Ще один цікавий звичай цього села: криниці у Врадіївці копали на перехресті вулиць, щоб кожен перехожий міг напитися влітку смачної прохолодної води. А вода у Врадіївських криницях напрочуд смачна.
Ввечері молодь збиралася на кутку, бо телевізорів тоді ще не було і такі кутки були розкидані по всьому селу. Співали пісень, грали в ігри, відзначали народні свята. Особливо мені запам’яталося на все життя, як весело і вигадливо відзначали свято Купала. З відстані років згадую, що тоді молодь майже не матюкалася, особливо при дівчатах, бо це вважалося поганим тоном. Скажуть: «Описує якусь казкову ідилію». Ні, не ідилія, бо я чудово пам’ятаю, що тоді існувало колгоспне рабство. Мої тітки працювали в колгоспі на буряках з шостої ранку і до шостої вечора і це при тому, що у кожної були сім’ї, діти і господарство. Тому треба було вставати затемно, подоїти корову, вигнати її в череду, нагодувати живність, приготувати їсти і встигнути на машину, яка вже о шостій ранку чекала, щоб везти дівчат на поле. В шість вечора машина привозила з роботи і мої тітки не знали за що треба хапатися, щоб переробити всі справи. Тому діти у врадіївських сім’ях змалку привчалися до роботи і все домашнє господарство лежало на їхніх плечах.
При таких важких умовах життя, а працювати доводилося дійсно тяжко, часу на читання книжок, або тих же офіційних газет не залишалося, а отже – ніколи було задумуватися над своїм важким життям. Пригадую, декілька разів мені випадало їздити з сусідським хлопчиною разом на поле, він возив підводою воду. Жінки працювали в полі під пекучим південним сонцем, замотані в хустки, тільки одні очі виглядали – пололи буряки. І не дивно, що вже в сорок років вони виглядали, як старі бабусі – обличчя були всі в зморшках, а пальці на руках від важкої праці були покручені. Що ж додавало їм сил не втрачати життєвого оптимізму? Українська пісня! На роботу їхали з піснями і з роботи теж. Народна пісня супроводжувала їх все життя. Нажаль, зараз у Врадіївці пісень не співають і це дуже серйозні симптоми вимирання українського села, бо раніше як не було важко жити, а українська пісня лунала.
Не дивно, що всі батьки хотіли для своїх дітей кращої долі, за будь-яку ціну вирвати їх з цього колгоспного «раю». Заповітною мрією було влаштувати дитину у місті, особливо після того, як колгоспникам почали видавати паспорти. Тут було закладено міну сповільненої дії для всього українського села. Міста при радянській владі, особливо великі, були потужними центрами асиміляції українців. Там створювалися всі умови, щоб людиі якомога швидше забули, що вони українці – соціальне середовище, освіта, радянська пропаганда. Коли моя двоюрідна сестра поїхала вчитися до Миколаєва, то вже через півроку вона перейшла на російську мову (суржик) і це при тому, що виросла в українській сім’ї, вчилася в українській школі (а де ж виховання в школах любові до свого рідного?). Коли я її спитав: «Ти ж українка, чому ти перейшла на російську»? Знаєте,що вона мені відповіла: «А украинский язык не красивый». І це – всього за пів року перебування в місті! Можна тільки уявити, що відбувалося з українцями в масштабах всієї України. Можна тільки гадати, що є причиною такої слабкої відпірності українців до нав’язування чужого, в порівнянні з тими ж циганами. Але основна причина, як я вже писав в попередній статті – це те, що українську матір відсікли від виховання своїх дітей, а сучасні матері не знають і не вміють виховувати дітей в національному дусі. Національну школу виховання потрібно відроджувати з нуля, як і виховання самої української матері.
Не дивно, що при такому державному підході до українського села воно швидкими темпами вимирає, а як нам відомо українське село – це наша прадавня колиска, в ньому всі віки зберігався наш генофонд. Те, що зараз роблять з українським селом – це неоголошена війна проти українців, злочин, який твориться на очах у всього «цивілізованого» світу. Врадіївка перетворилася в місце, де як писав Шевченко «неначе люди подуріли». Молодь спивається, поширена наркоманія. Найкращий будинок в селі, з колонами і левами, у циганського барона, який у відкриту займається наркобізнесом. Про це знає все село, знає міліція, знає прокурор. Землю в людей повикупляли сучасні латифундисти і повіддавали її в оренду кому завгодно – корейцям, вірменам, які знущаються з українців, виплачуючи за непосильну працю копійки, сучасні рабовласники можуть і побити людину, якщо вона щось зробить «не так». І люди мовчать, бо знають, що скаржитися немає кому – всі пов’язані: землевласники, міліція, прокуратура, суди. Врадіївський вибух став для мене абсолютно несподіваним, я не думав, що селяни на щось здатні. Виявляється – помилився. Врадіївський гнійник прорвало! Щоб розуміти причини того, що сталося, треба знати, що в селі, нехай і такому великому, як Врадіївка, один одного знають, як кажуть «з опупка». Та ж сама постраждала Ірина Крашкова мабуть бачила не один раз тих міліціонерів, а можливо з кимось із них разом вчилася в школі і тому вона й гадки не мала, що ці люди (люди?) на таке здатні. Але сучасна система корупції в Україні витворила потвору у вигляді симбіозу: місцева влада, міліція, прокуратура, суди і кримінальні структури, які полізли у ту ж владу. Те, що зараз випливає на білий світ після заворушень у Врадіївці, говорить про повну безкарність місцевої мафії, до цього дня їм все сходило з рук. Про те, що сталося у Врадіївці в 2011 році я чув від родичів. Молоду дівчину зґвалтували в центральному парку і вбили. Потім знайшли аж одинадцять підозрюваних, які взяли всю вину на себе. Двоє з них повісилися в СІЗО, а одного швидше за все вбили у райвідділі міліції. Тепер зрозуміло, хто це зробив. Випадок з Іриною Крашковою став останньою краплею – до людей нарешті дійшло, що завтра це можуть зробити з їхніми дітьми і вони повстали.
Врадіївські події висвітлили, як рентгеном, наскільки корумпована, мафіозна і прогнила влада, як на місцях так і в центрі. Міліція перетворилася в каральну структуру на службі у владної банди, в якій українських хлопців перетворюють в нелюдів, для яких що побити, що вбити людину нічого не варто. Безкарність породжує вседозволеність. І тому стали можливими такі дикі випадки, як у Врадіївці, яка висвітлила те, що відбувається по всій Україні. Прості селяни показали приклад всій Україні, як треба протистояти цій антинародній владі і це для неї є останній попереджувальний дзвоник.
Врадіївка нагадала нам, що ми люди, а у кожної людини має бути гідність, честь і достоїнство, які маємо захищати.
Микола Заремба, м. Павлоград


LELEKA NEWS

четвер, 11 липня 2013 р.

Живи вже сьогодні!



Ось, «Я» вже заходжу до вашого Колізею.  Озирнувшись навколо, стає лячно…натовпи людей переді «Мною» тиснуться до стін. І «Я» опиняюся у вирі подій, до того ж «Я» і є сама подія!!! Так, так!!! Бо «Сама» себе зробила, «Сама» собі все підкорила!!! Розумієте про що мова?
«Я» насправді існую, мислю і повністю вільна від стереотипів. Мій світ, це безгранні можливості, де немає щоденної метушні, немає лозунгів нав’язаних владою, зомбі ящиками чи вашого коханого Інтернету. «Мені» завжди є що сказати, а що можете сказати ви? Подумайте!!! – Два пива і колу будь – ласка! Фу, яка гидота. Або кажете: «Люба, я у відрядження». А, самі їдете до коханки, в якої теж є чоловік, але він мало заробляє і багато п’є. Ваше життя суцільна брехня.
Ось, скажіть мені, ви колись робили щось, що виходить з поставлених суспільством рамок? І не зможете!!! Знаєте чому? Тому, що це все виходить з зони вашого комфорту, ви запаковані в неї, як новорічний подарунок. Ви мов ляльки, затиснуті в рамках буденності та роботи. Чи я не права? Може помиляюсь?
Ви коли небудь, що небудь робили самостійно? Слідкували своєму рішенню, не чекали наказу?! Може вже досить, можливо настав и ваш час жити, а не існувати. І кожному з нас треба добре попрацювати, щоб зрозуміти всі цінності і мати щастя називати себе живим…


  
P.S.: «Я», «Сама» - це насправді кожен з нас, тобто наше внутрішнє «Я», якому ми не даємо керувати, бо вважаємо це за дурню і переймаємося за те, що скажуть інші… Давайте, будемо жити своїм розумом і відчуттями, робити те, що заманеться нам. Нарешті, це наше вільне життя, а слухаючи інших, ми стаємо рабами!


Наливайко А.

пʼятниця, 5 липня 2013 р.

Ви нас вчили, що зло повинно бути покаране

Кабмін намагається скасувати надбавки до зарплати вчителів. Голова комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, народний депутат від «Батьківщини» Лілія Гриневич вимагала не допустити затвердження проекту постанови Кабміну, яким знижується оплата праці працівників окремих галузей бюджетної сфери. Зокрема, за даними Гриневич, низка нововведень призведе до суттєвого погіршення оплати праці в сфері освіти, пише ZN.ua.

У разі прийняття документа в нинішній редакції працівники освіти щомісяця будуть втрачати кілька сотень гривень заробітку за скасування надбавок. Вчителі — від 294 до 361 грн. (через скасування надбавки за престижність педагогічної праці), а також 54-143 грн. (в результаті скасування надбавки за педагогічні звання) бібліотекарі — від 737 до 903 грн. і так далі.

Гриневич повідомила, що щодо загроз, які несе проект постанови, до неї звернулися представники профспілок працівників освіти. Вона переконана, що в нинішньому вигляді документ не може бути прийнятий. "Педагогам повинні зберегти, виплату надбавки в розмірі 20% від посадового окладу, забезпечити підвищення окладів за звання «учитель-методист», «викладач-методист», «старший учитель», — підкреслила голова комітету.


Вчителі завжди вважались елітою серед інтелігенції. Це люди, котрі навчають нас життю, як потрібно себе вести в тій чи іншій ситуації. Вчитель в багатьох випадках – взірець для учня, принаймні – так має бути.
Від них ми дізнаємося, що таке зло і добро. Вони нас вчать казати правду , робити гарні вчинки, вчать тому, що гроші – це не головне в житті, вчать самопожертві.
Одним словом – вчать нас бути людьми.

28 жовтня 2012 року відбулися вибори до Верховної Ради, на цих виборах був спостерігачем в своєму селі. Якось так вийшло, що вибори проводяться в більшій мірі в навчальних закладах, а головний там хто? Директор.
Із присутніх на виборах спостерігачів, більшість – вчителі шкіл та вихователі дитячих садочків; члени комісії також переважно викладачі, хоча були й лікарі.

В моїй школі, де я був спостерігачем, грубих порушень не було зафіксовано. Але в цілому по країні таке процвітало, і в цьому брали участь і освітяни - наша еліта серед інтелігенції.

26 травня 2013 року в Січеславі відбулися проміжні вибори до міської ради. Мені особисто відомо, що принаймні один з викладачів за відданий «регіоналам» голос розплачувався заліками.

Та й на «антифашистські» мітинги правляча партія скуповує вчителів без якихось великих проблем. Вчать одному, а роблять зовсім інше, брешуть, плазують перед владою, продаються за якісь 200 чи 300 грн. Продають таким чином країну й долю її громадян, долю тих, кого вони навчають/виховують. Яке майбутнє чекає на нас, якщо ті, хто повинен своїм прикладом показувати, як шанувати свою Україну, веде її на шлях руйнації?

А влада в свою чергу дала 300 грн. одного разу, а зараз «… у разі прийняття документа в нинішній редакції працівники освіти щомісяця будуть втрачати кілька сотень гривень заробітку за скасування надбавок».

То у вас, шановні, з математикою слабенько? Непорядок, як же ви тоді навчаєте, якщо самі не можете зробити елементарного???

Ви нас вчили думати власною головою, не списувати на математиці, та не переписувати у сусіда по парті диктант, а самі думаєте чиєю головою – невже власною?
Гріш вам ціна, якщо до такого ви додумались власною. Не можу вас назвати людьми, а раз ви не люди, то яке ви маєте право когось чомусь вчити?

І вийшло як в «Катерині», яку написав Шевченко – вас використали, а тепер ще й сміються.

Чесно кажучи, мені вас не шкода. Ви нас вчили, що зло повинно бути покаране … то ось, тримайте покарання. Це покарання ви зрозумієте повністю, я й не сумніваюся, воно ж вдарить по вашому шлунку, а покарання через шлунок розуміють найкраще.
Але може варто було б почати застосовувати і свою голову не лише для того, щоб носити зачіску і не допомагати злодіям грабувати самих себе?


Артур Литвиненко, координатор ГР «Лелека»


LELEKA NEWS



четвер, 4 липня 2013 р.

Дрыжак рассказал о "гнилой системе" МВД: можно убивать и "вешать" дела на невиновных

Задержанные по подозрению в зверском изнасиловании милиционеры, капитан Евгений Дрыжак и лейтенант Полищук сделали сенсационное заявление о состоянии дел в местной милиции.


Об этом сообщает "Николаевский Обозреватель".

В частности, милиционеры рассказали, что система МВД прогнила насквозь, а их начальники ежемесячно требовали дани.

"Мы обязаны возить дань в Николаевское УМВД каждый месяц, а если надо, то нам дают одну ночь для сбора определённой суммы денег", - рассказали они.

Кроме того, они рассказали, что Отдел внутренней безопасности (ОВБ) продавал дела, собранные на преступников, фигурантам этих дел.

"ОВБ начало продавать собранные дела преступникам, то есть, если оперативники отдела по борьбе с экономической преступностью (БЭП) собирают материал на фермера или другого бизнесмена, они обязаны сообщить об этом представителю ОВБ, бывшему работнику БЭП. Тот со своим руководством звонят бизнесмену и говорят цену, если тот соглашается, то дело должны уничтожить, а если работники БЭП сопротивлялись, то их просто подставляли и выгоняли в лучшем случае, также ОВБ под себя "подмяло" всё", - рассказали Дрыжак с Полищуком.

Кроме того, они раскрыли "организацию дела" в разрешительной системе МВД.

"Разрешительная система – это лакомый кусочек. Есть план со всех владельцев оружия под любым предлогом собирать деньги, то ли это отстрел гильз, то ружьё или пистолет был неправильно зарегистрирован, и теперь надо отобрать и всё по новому "решить", - уточнили подозреваемые.

Также врадиевские милиционеры рассказали о сборе дани с преступников: "Участковые должны собирать дань с продавцов наркотиков и самогона каждый месяц, поэтому за последние время в сёлах в несколько раз выросло количество торгующих коноплей и самогоном".

После этих "мелких" деталей Дрыжак и Полищук начали "сдавать" руководство милиции.

"Заместитель начальника УМВД Украины в Николаевской области по кадрам Юрий Чернега наладил систему получения денег за грамоты, звания, медали, поощрения и получение новой должности.

Заместитель начальника УМВД Украины в Николаевской области по общественной безопасности Анатолий Марчук наладил систему получения денег с райотделов. А именно: участковые должны приносить собранную дань заместителю начальника по общественной безопасности РОВД, а те уже везут Марчуку, так же инспектора разрешительной системы везут начальнику разрешительной системы УМВД Украины в Николаевской области Владимиру Никоре, а тот уже Анатолию Марчуку.



Такая же схема у Юрия Чернеги: заместители начальников РОВД по кадрам так же собирают дань с работников милиции за грамоты, звания, должности, "очищения" личного дела и тому подобное", - сообщили они.

Но и на этом Дрыжак и Полищук не остановились. По их словам, следователи уголовного розыска были вынуждены "вешать" дела на невиновных.

"Следователи и оперативники уголовного розыска должны для показателя вешать дела на невинных людей, которые не платят дань, а если дело не прибыльное, то на работягу или бомжа", - отметили они.

Кроме того, задержанные рассказали, что у них есть "много фактов, что сами милиционеры сами курят коноплю и даже убивали людей, но всех заставляют молчать".

"Главное цифры, цифры! В сёлах много людей, на которых можно всё повесить, всё что хочешь. Следователь может такие "чудеса" нарисовать, а местная прокуратура нас всегда поддержит, потому что нам иногда попадаются их родственники. Поэтому прокуратура с нами никогда не ссорится", - заявили врадиевские милиционеры.

В своем заявлении они резюмируют, что если "общественность требует увольнять и наказывать нас, так увольнять надо всех исполнителей и заказчиков системы".

понеділок, 1 липня 2013 р.

Мєнтовське зґвалтування в Миколаївської області

Сьогодні мешканці смт Врадіївка Миколаївської області вийшли на акцію протесту з вимогою покарати двох співробітників міліції, які підозрюються в зґвалтуванні та завданні тяжких тілесних ушкоджень молодій жінці.

Заворушення в селищі почалися ще вранці: кілька десятків врадієвчан вийшли до будівлі міліції з вимогою заарештувати одного з ґвалтівників.

Близько 17.00 біля будівлі Врадіївського районного суду зібралося вже кілька сотень жителів: люди вимагали заарештувати другого міліціонера - старшого лейтенанта Євгена Дрижака, підозрюваного в зґвалтуванні.

Обстановка у Врадіївці гранично напружена, до райцентру підтягують додаткові сили міліції. У селищі відключено інтернет.

У селище приїхало усе керівництво правоохоронних органів області.

Нагадаємо, що 26 червня троє чоловіків затягнули в автомобіль 29-річну мешканку смт Врадіївка Ірину К., вивезли її в лісосмугу біля села Сирове і зґвалтували. По дорозі і на місці згвалтування дівчину жорстоко били.

Наразі потерпіла знаходиться у відділенні нейрохірургії ЛШМД м. Миколаєва. У неї діагностовано відкриті переломи черепа в декількох місцях, різані рани голови, обличчя, численні удари і гематоми. Ірині вже зроблено дві хірургічні операції, стан її розцінюється як важкий.

Жертва насильства повідомила слідчому, що її побили і згвалтували два офіцери міліції - лейтенант Дмитро Поліщук та старший лейтенант Євген Дрижак. У побитті також брав участь місцевий таксист на прізвище Рябіненко. Поліщук та Рябіненко затримані, що ж стосується Дрижака, то у нього виявилося алібі - він, нібито, в момент злочину чергував у райвідділі.

http://vk.com/avtonomnyi_opir?w=wall-42618162_1985




Сьогодні в Дніпропетровську відбувся протест проти злиття трьох університетів (фото)

Сьогодні в Дніпропетровську відбувся протест проти злиття трьох університетів .

Представники ГР "Лелека" також приймали участь в протестній акції.
Звіт буде пізніше, а фото тримайте зараз.

 

Біля Аграрного  університету.






















Дивлячись на останні два фото розумієш, що слова "Кожен народ заслуговує на владу, яку він має." сказані саме про нас.