Загальна кількість переглядів сторінки

четвер, 8 травня 2014 р.

Человек и война




История человечества, это история войн. За последние две тысячи лет мир на планете сохранялся не более полувека. Все остальное врёмя мы воевали. Как только человек "поднялся" в воздух, военные прицепили к самолёту бомбы. Как только изобрели мотоцикл, на него поставили пулемёт. Как только Соединённые Штаты Америки создали атомную бомбу, расстановка политических сил в мире поменялась, а государство Япония практически перестало существовать, и до сих пор не имеет своей армии. Оружие — основной двигатель цивилизаций. На своих стволах Крупп писал: «Последний веский аргумент». И ведь был прав. Лучшее образование всегда было у тех, кто общается с оружием. Лучшая медицина работала при «оружии», и сама была таковым. Символ свободы независимости во многих государствах — автомат Калашникова. Когда сказаны последние слова и написаны последние бумажки, люди берут в руки оружие.

По другую сторону оружия находится человек, а он тоже в какой-то степени механизм. Так же, как и в оружии, где каждая деталь существует только для того, чтобы осуществить выстрел, — все детали человеческого организма были подобраны эволюцией только для того, чтобы вы жить и победить. Если «ствол» имеет плохой механизм запирания, неудачную длину шага нарезов, нетехнологичный, «сырой» боеприпас, то он не выживет. Он будет заменён другим. Более эффективным. Так и у нас.

Очень давно выжили те, у кого начал увеличиваться головной мозг. Чтобы не погибнуть самой и не покалечить ребёнка во время родов, у женщины должны были быть широкие бёдра. Такие бёдра получили те из них, чьи племена перестали кочевать, совершая длительные переходы, для которых нужны узкие бёдра, как у мужчины. Широкобёдрые красавицы были залогом существования рода. Это прописано в нашем подсознании крупными буквами. Прошли миллионы лет, но мы до сих пор засматриваемся на красивых женщин, оборачиваемся им вслед. Что мы хотим увидеть? Правильно! Мы ищем женщин с широкими бёдрами и соответственно узкой талией, с длинной шеей и большими глазами. Наше подсознание ищет ту, которая сумеет родить ребёнка и продолжить род. Современники назвали это красотой. Померили её в объёмах, и у них получилось — 90/60/90 на 180. Это далеко не идеал, но мой прадедушка знал это и без сантиметра, — задним умом. Ну а причём здесь оружие?

А вот причём. Мы до сих пор дикие. Я имею в виду инстинкты и рефлексы. Окультуриванию они поддаются слабо. Тот промежуток времени, который мы живём цивилизованно и беспрерывно воюя, ничтожно мал по сравнению с тем, что мы прожили дико в борьбе за жизнь на планете. Сейчас воюем за нефть, раньше за то, чтоб сохраниться как вид. Что важнее? Опыт тысяч поколений — подсознание и наши боевые инстинкты — ещё не знают, что такое коллиматорные прицелы и деривация. Оружие всегда выстрелит, если его зарядить и нажать на спусковой крючок. Пуля всегда попадёт в цель, если оружие правильно навести на эту цель. Если только тот механизм, который находится по другую сторону оружия, не даст сбой или не заклинит.

Современное оружие — это детище высоких технологий. Мы с вами те, кто берёт в руки оружие, чтобы воевать, те же, что и тысячу лет назад. И будем такими ещё очень долго. Наш скелет еще до конца не приспособлен для прямохождения, а позвонки для переноса такой тяжелой головы. Инстинкты и обмен веществ, естественно, прежние.

Чтобы уметь управлять собой в бою надо знать собственные ТТХ. Многие знают только то, что сами думают о себе, а эта информация далека от истины. Для выполнения боевой задачи мы выбираем оружие. Для того чтобы создать боеприпас, работают целые институты. А для того чтобы подобрать вас в боевое подразделение и дать вам в руки оружие, которое убивает, работает один, от силы, два офицера отдела кадров. Которым к тому же, это и даром не надо. Им скучно. Вам не кажется это странным?

Я хочу поговорить о выборе людей. Думаю, что тема назрела.

Психологи уже давно разделили нас на психотипы и подробно изучили каждый. Воспользуемся их знаниями и нашей практикой, наблюдениями и опытом работы. Ярче всего психотип «специального» человека проявляется в его работе. В её специфике. В последствиях, которые наступают после. Возьмём для примера именно военную область. Но и в обычной повседневной деятельности это важно ничуть не меньше.

Итак в бой.
Это самый напряжённый режим работы всех без исключения систем человеческого организма. Причём, из состояния относительного покоя в состояние сильнейшего стресса в бою организм переходит меньше чем за секунду. Что происходит в эту секунду? Что происходит потом? Зачем нам это знать? И нужно ли вообще это знать?
Попробуем все-таки разобраться. Здесь вы не найдёте сложных медицинских терминов. Всё будет списано с жизни.

В состояние повышенного износа наш организм переходит под действием внешних факторов. Это стресс. Стрессы бывают самые разные Психологические — отрицательная информация извне или отсутствие положительной информации. Биологические — бактерии (токсины, яды), физические и т.д. Несмотря на огромное количество стрессоров, стресс, как реакция организма, всегда один, его механизм всегда одинаков, независимо от того, каким фактором внешней среды он вызван.
Предположим, ночью вас будит звонок телефона, и дежурный сообщает вам о боевой тревоге. Вспоминаете? Многие из читающих сейчас вспомнили то чувство, которое возникает сразу же. Это, начало. В особом отделе среднего мозга (гипоталамусе), формируется очаг возбуждения. Резко возрастает выделение в кровь особых веществ — катехоламинов. Они стимулируют надпочечники, которые выделяют в кровь адреналин, норадреналин, дофамин. Возникает ощущение предстартовой лихорадки. Резко усиливается окисление и, как следствие этого, учащается дыхание из-за потребности в кислороде. У некоторых оно становится глубже. Повышается проницаемость клеточных мембран для глюкозы, чтобы потом сжечь её при интенсивной работе. Пока вы несётёсь на машине к месту сбора и не знаете, «будет» или «не будет»...организм уже готовится. Он гораздо умнее нас с вами, ведь ему уже несколько миллионов лет. А нам? Мы просто взяли его напрокат. Значит, надо уметь пользоваться.

Дальше происходит следующее. Мы выезжаем к месту работы. Вот тут и начинается путаница. Поведение людей меняется.
Это связано с тем, что количество тех или иных гормонов, которые выделяются надпочечниками при стрессе, у каждого чёловека индивидуально. И зависит от конкретной ситуации, от особенностей организма, от личности и воспитания. Как не бывает двух одинаковых выстрелов, так не бывает двух одинаковых реакций организма на стресс.

Люди нашей профессии почему-то стыдятся этого. Защитные реакции у них, как правило, просты: беспричинный смех и «бодряк» или просто замкнутость, немногословность, как у старых былинных богатырей. Одни смеются, другие молчат, а командиру, как не крути, приходится работать.
На прыжках в городе «Икс» мне было страшно прыгать первый раз. Вместе со мной в потоке было ещё несколько перворазников. Один из них всё время говорил, что ему «всё равно», другой, как и я, сидел молча. Также с нами прыгал и бывалый. Его выкидывали на пристрелку. Он постоянно хохотал пиратским смехом, пока не выпрыгнул.
Я думаю, подобное вы видели, и не раз. Это был хоть и маленький, но стресс, А отреагировали все по-разному.
Теперь по порядку.

Адреналин

Если бой невозможен (вы поняли это, в эту самую секунду) и выход из ситуации — отход, значит, выделяется адреналин (гормон страха), он лучше всех подготавливает организм к бегу.
Это предложение можно прочитать и наоборот, если группа или стрелок прервали огневой контакт и прозвучала команда «ОТХОД» или «ВЫХОД», значит большинство стрелков — адреналиновый тип. Я думаю, что будет именно так: сначала человек побежит, а потом подумает о том, что он сделал. Это и есть адреналин. Сосуды кожи лица сужаются (бледный от страха).
Тренеры бегунов и пловцов это знают, вводя своим питомцам адреналин подкожно. Адреналин помогает организму получать энергию бескислородным путём. Это значит можно реже вдыхать. Первые метров 50 —100 иногда можно вообще не дышать. Как в спринте: вдохнул на старте — выдохнул на финише. Поэтому убегать, если испугался, всегда легче. Итак, если вы понимаете, что бой невозможен или вы просто этого не хотите (мягко говоря),— значит выделяется адреналин.
И если в детстве, когда вы формировались, вас чаще били, чем вы кого-то, то скорее всего он будет выделяться практически при любой стрессовой ситуации: на защите диплома, на серьёзных соревнованиях, в бою, при переохлаждении, и даже, когда вы ругаетесь с тёщей.
Но при внезапном нападении, когда выход один - в укрытие, адреналин в крови будет у всех без исключения.
Всем будет очень страшно, а если человек говорит, что он не боится, — значит, ему хирургическим путем удалили надпочечники. И он инвалид второй группы. В спецназе таких нет.

Если адреналин в крови «зашкаливает», происходит переход количества в качество. Адреналин путем биохимических реакций трансформируется в норадреналин — гормон ярости.
Сейчас поясню. Вы много раз видели, как затюканный хулиганами мальчишка вдруг вскакивал, хватал дрын и гонял своих обидчиков по улице и долго потом не мог прийти в себя. Или кадры из фильма: когда пулемётный огонь прижал роту к земле, и тут вдруг вскакивает один солдат с перекошенным лицом и гранатой в руке, он бежит на ДЗОТ подрываёт его. Это не героизм, это просто адреналин превратился в норадреналин; гормон страха перешел в гормон ярости, И группа бойцов регулярно, попадающая под обстрел, с течением времени поменяет свою гормональную реакцию или, как говорят, «потеряет страх».
Со временем цвет лица из бледноватого станет бордовым. Это нормальная реакция организма. Надпочечник, как мышца, тренируется и растёт, соответственно увеличивается и количество выделяемых им гормонов. Каждый последующий стресс по силе действия на организм будет сильнее предыдущего. Это надо помнить. И ещё надо знать, что это, с медицинской точки зрения, —заболевание. 

вівторок, 6 травня 2014 р.

Офіційне звернення громадського руху "Лелека"


В ніч з 4 на 5 травня, у Новомосковську вандали розмалювали пам’ятник євреям, загиблим від фашистських загарбників у 1941-1943 роках.




Сьогодні нам стало відомо, що лідери КПУ сіють чутки про те, що ніби то активісти громадського руху "Лелека" мають відношення до розмалювання пам'ятників Леніну та жертвам геноциду єврейського народу в Новомосковську.




Повідомляємо усіх мешканців нашого міста про те, що ми не маємо жодного відношення до вандалізму даних пам'ятників. Якщо й адміністратори спільноти викладають новини у соціальній мережі ВКонтакті, додаючи фотографії розмальованого Леніна, то це зовсім не означає, що автори даних зазіхань на комунальну власність наші активісти. У нашому місті багато небайдужих українців.

Щодо нашої позиції з приводу даних інцидентів: ми підтримуємо ідею розмалювання вождя у кольори нашої держави, навіть більше, ми хочемо познайомитися із автором роботи; інцидент із паплюженням  пам'ятнику загиблим євреям у часи Другої світової війни ми не тільки не підтримуємо, а навіть й засуджуємо. Україна - європейська держава, у якій знайдеться місце кожному, ми проти дискримінації на расовому підґрунті, проти будь-якої ксенофобії, нацизму. 

Активісти нашого руху були, є і будуть проти вандалізму над пам'ятниками, тим паче над пам'ятником жертвам нацистської окупації нашої держави. Коли місцеві депутати підняли питання про пам'ятник Леніну, наша позиція була чіткою - демонтаж, тобто перенесення памятника, наприклад, у місцевий краєзнавчий музей. Ми виступаємо проти руйнації пам'ятників .

Розділяй і володарюй - принцип утримання державної влади, який застосовується урядами держав, що складаються з різнорідних частин та, згідно з яким, найкращим способом управління такою державою є розпалювання ворожнечі між її частинами. Сьогодні, ми можемо бути свідками того, як проти патріотів нашого міста ведеться кампанія спрямована на розкол. Комуністи і регіонали, інші проросійські сили ведуть антиукраїнську кампанію у нашому місті із створення провокацій. Мета кампанії - налаштувати проти патріотів місцевих жителів, тому наших активістів змальовують вандалами, нацистами, бандерівцями, які ненавидять людину лише за те, що та розмовляє російською мовою. Терміном "москаль" наші славні предки називали тих, хто проти української державності, а не тих, хто розмовляв російською. 

Дане звернення просимо вважажи офіційним зверненням керівників громадського руху "Лелека".

понеділок, 5 травня 2014 р.

МАРШ ПАМ'ЯТІ ОДЕСЬКИХ ПАТРІОТІВ!



04.05.2014 року в місті Новомосковськ був проведений марш пам'яті Героїв Одеси!
Марш пройшов під гаслами "Герої не вмирають, вмирають вороги!" , "Не забудемо! Не пробачимо!", "Наша Земля, наші Герої" ,"Пам'ятай, чужинець, тут госопдар-УКРАЇНЕЦЬ!".
До маршу долучилось мало людей, скоріш за все, з тієї причини, що готувався марш всього лиш дві доби. Не встигли провести інформаційну програму.
Загалом він пройшов вдало.
Перехожі підтримували нас як ніколи. Ще сподобалася позиція правоохоронців: їх було в три , а може навіть в чотири рази більше, ніж завжди. Вони в нас дійсно працюють.

Дякуємо всім, хто прийшов на марш жалоби, особлива подяка хлопцям зі Студ.Свободи .












Крик душі...(взято з нашої сторінки ВК )

Дуже прикро те, що більшість людей даної спільноти не розуміють усієї небезпеки того, що відбувається в Україні і, навіть сьогодні, на марші в честь пам'яті загиблих Героїв Одеси було дуже мало людей. Коли подивишся на кількість репостів, лайків та на реальну кількість людей, які відвідали захід, стає просто бридко. Бридко за те, що поки ми намагаємося хоча б на рівні нашого міста змінити систему, переорієнтувати життєві цінності майбутніх поколінь нашої держави, більшість так званих "патріотів" ці питання не турбують... Лише просто задумайтеся, що пару десятків хлопців більше ніколи не побачать цього неба, і повірте, вони знали куди йшли, вони йшли за Україну! А що ви?! Ви живите у своєму місті і навіть сто метрів до "Літака" важко прокрокувати аби зустрітися із нами, тими, хто організував цей захід. У групі більше п'ятисот чоловік, було більше 50 репостів, а прийшло всього 20 людей... І де Ваш патріотизм?! Де Ваша духовність?! І в чому різниця між Вами і тими самими совками?! Поясніть чому на блок-посту відносно одні й ті самі люди? А Вас не турбує те, що мабуть ім поїсти треба, мабуть треба пару раз на тиждень побачити власну сім'ю? Чому вони повинні усе робити за власний рахунок: їжа, мінімальна амуніція, навіть той проїзд постійно оплачувати, жити у палатці біля костра, недосипати, аби такі як Ви були у безпеці?! НЕВЖЕ У СЕРДЕЧКУ ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ЙОКНУЛО????????????!!!!!!!!

«Кухонним націоналістам» присвячується. 

Береш хабарі потихеньку, 
А хто зараз чесно живе? 
І знову жалієш неньку, 
І знову жалієш себе… 
На кухні з стаканом встанеш, 
« Ех, дав би хтось автомат…», 
І знову винних шукаєш, 
І знову лиш п’яний мат! 
І знову продовжуєш пити, 
Ні,не запоями,так… 
Ніяк не кинеш палити, 
І стогнеш -«…в країні бардак…» 
Хіба хтось тобі винуватий? 
Хіба хтось штовхає тебе? 
Хочеш країну змінити? 
Зміни спочатку СЕБЕ!

(C) Сергій Скальд


суботу, 3 травня 2014 р.

МАРШ ПАМ'ЯТІ ОДЕСЬКИХ ПАТРІОТІВ!


МАРШ ПАМ'ЯТІ ОДЕСЬКИХ ПАТРІОТІВ! (04.05.2014, 12:00, "Літак"
м.Новомосковськ)



У зв'язку із сьогоднішніми подіями в Одесі (мова йде про декілька десятків загиблих людей, частина із яких щирі Патріоти, кращі сини України: ультрас, представники Правого Сектору, Соціал-Національної Асамблеї та звичайні українці) 4-ГО ТРАВНЯ О 12-00 у нашому місті відбудеться марш пам'яті Одеських Патріотів, ЗБІР НА "ЛІТАКУ". Усім Патріотам нашого міста (СТОСУЄТЬСЯ ЛИШЕ ЧЕЛОВІКІВ ) бути вчасно!!! Із собою брати символіку України (прапори України, УПА, Ідеї Нації та інші), піро, враховуючи можливі провокації зі сторони проросійсько налаштованих активістів потурбуйтеся про Вашу ж безпеку. 

ВИЙДИ Й ПОКАЖИ, ЩО ГОСПОДАР ЦЬОГО МІСТА НЕ ХОХОЛ,НЕ МОСКАЛЬ, А УКРАЇНЕЦЬ!!!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!
Організатори ГР"Лелека"

понеділок, 28 квітня 2014 р.

Облаштування постійного схрону





Понад усе для табору підходили зелені піщані острівці, оточені труднопрохідними болотами і лісом. Протипіхотні(а іноді і протитанкові) міни зазвичай ставилися навколо табору так, щоб входити туди і виходити звідти можна було лише по спіралі(схема так званого "равлика"), а не по прямій лінії. В наші дні окрім мін широко використовуються різні електронні "вартуючи". Наприклад, простий сповіщувач, на виготовлення якого вимагається не більше десяти хвилин.

Він складається з двох пружинячих контактів, укріплених на стойці(палиці або сухому дереві), і ізоляційної планки, вставленої між контактами. До планки прив'язаний тонкий дріт, прикріплений іншим своїм кінцем до другої стійки на невеликій висоті від землі. Якщо хто-небудь(людина або тварина) зачепить металеву нитку, планка вискочить із затиску і контакти з'єднаються. Електричний ланцюг замкнеться, перед спостерігачем спалахне сигнальна лампочка або задзвенить дзвінок.

Вимоги до базування 

Землянки влаштовують на 5-10 чоловік. Нари роблять в один і два ряди шириною 180 см, довжина їх приймається з розрахунку по 60 см на людину. Вхід влаштовується у вигляді тамбура з двома дверима . На рівній місцевості землянки будують двосхилі, на узгір'ях - односхилі. 

Двосхила землянка влаштовується так:

- відривають котлован і одягають його стінки;
- укладають по сторонах котловану наполегливі колоди і лежні; 
- встановлюють стойки і на них закріплюють прогін; 
- по прогону і лежням укладають через кожні 90 см крокви, а поверх них суцільний ряд жердин; 
- влаштовують вентиляційний канал; 
- закладають жердинами вхідний тамбур; 
- по жердяному покриттю настилають шар гілок, соломи і тому подібне, а поверх нього укладають шар пом'ятої глини і шар грунту загальною товщиною 30-40 см 

Односхила землянка влаштовується в такому ж порядку, як і двосхила. Вхід роблять з торця. З нагірного боку відривають водовідвідну канавку. 
Для зберігання запасів різних матеріальних засобів в районі базування обладналися великогабаритні тайники.

Базування в районах середньої смуги

Кожне укриття-база, як вже говорилося вище, повинно мати(окрім основного входу) не менше одного запасного виходу, засклення балконів звичайно жарт. З досвіду війни відомо, що у ряді випадків супротивникові вдавалося виявити укриття, але знищити групу він не міг, оскільки, використовуючи запасний вихід, їй вдавалося піти з-під удару. Землянка-база обов'язково повинна мати добре замасковану вентиляцію. По досвіду базування груп в роки війни живучість укриттів залежала також від маскування вхідного люка і запасних виходів.

Крім того, важливим елементом кожного укриття, обладнаного в польових умовах, була наявність в нім джерела води, добре замаскованого димаря, ями для покидьків. 
З початком робіт після уривка котловану для будівництва притулку дерен слід вирізувати великими пластами, не порушуючи його рослинного покриву. Після закінчення будівництва знятий дерен укладають в первинному порядку, і поливають водою. Якщо на місці для устаткування притулку росли молоді дерева, кущі, висока трава, лежали камені або вітролом, то після закінчення робіт усе це необхідно відновити. Вириту землю треба скинути у водойму або віднести чимдалі від укриття і ретельно замаскувати.
Базування в північних гірських районах .

Місця для устаткування укриттів слід по можливості вибирати в лісі. Ліс захищає від холодного вітру, забезпечує хороше маскування. 
Незалежно від того, що в укритті тепло, спати навіть в спальних мішках на голій землі або на снігу дуже небезпечно. Обов'язково слід обладнати ліжко з гілок і ялинового гілля. Для кращого обігріву ліжко повинне обладнатися на деякому підвищенні від підлоги і не ближче 40-50 см від вогнища. 

Простим укриттям в районі з глибоким покривом снігу являється снігова яма. Якщо немає часу на облаштування зручного укриття, необхідно в сніговому заметі вирити яму(печеру), покласти туди кущі, гілки дерев, траву, мох і закрити вхідний отвір(плащ-наметом, сніговим блоком). У такій обладнаній ямі можна відпочити і перечекати негоду. Якщо укриттям такого роду розвідники розраховують користуватися тривалий час, то в нім обладнали місця для ліжок, розведення вогнища, зберігання майна, а також димар і вентиляція. 
При розведення вогнища в укритті необхідно дотримуватися обережності, оскільки ліжка, що знаходяться поблизу вогнища, запаси дрів, хмизу можуть легко загорітися. Необхідно також берегтися від чаду усередині укриття, в якому горить вогонь.

Незалежно від того, що в укритті тепло, спати навіть в спальних мішках на голій землі або на снігу дуже небезпечно. Обов'язково слід обладнати ліжко з гілок і ялинового гілля. Для кращого обігріву ліжко повинне обладнатися на деякому підвищенні від підлоги і не ближче 40-50 см від вогнища. Якщо в укритті розташовується кілька чоловік, один з них повинен постійно чергувати. Він несе відповідальність за підтримку вогнища, безпека відпочинку інших, просушування їх взуття і одягу, приготування гарячої їжі.
Він зобов'язаний також час від часу будити розвідників, щоб вони міняли положення тіла під час сну, оскільки частина тіла, звернена до вогнища, нагрівається, а інша - сильно охолоджується.

Снігові ями і печери в північних і високогірних районах можуть використовуватися не лише для тимчасового розміщення розвідників, але і в якості основної бази розвідувальної групи, якщо немає можливості обладнати підземне укриття або пристосувати під базу печеру. Надійнішими тимчасовими укриттями, що дозволяють, до того ж, постійно підтримувати в них вогонь, являються чуми. 

Будівництво снігових укриттів, незважаючи на їх простоту, все ж вимагає значних витрат фізичних зусиль. Щоб зменшити при цьому потовиділення, треба на час роботи зняти верхній одяг, ослабити пояс, звільнитися від спорядження. Перед входом в укриття необхідно добре очистити одяг і взуття від снігу і льоду. При виборі місця базування в горах необхідно виключити такі райони, де можуть бути каменепади. Небезпечно також розташовуватися в тих місцях, де можливі снігова лавина і льодові обвали. 

пʼятницю, 25 квітня 2014 р.

Правила выживания в городе




Дальше пойдет речь про кое-какую специфику по БД. Как вести себя, если вы насмотрелись патриотических фильмов и приняли решение «ни шагу назад!». 
Дабы это не превратилось в «виртуальный клуб головорезов» – рассказ пойдет про кое-какие специфические мелочи тезисами.


Так, мы начинаем бодаться. Это могло произойти с самого начала или мы предварительно бегали и прятались. Главное понять, что будь вы хоть Рембо, но в одиночку вы ничего не сделаете. Война – это командный вид спорта. Поэтому вам нужно непременно примкнуть к одной из сторон конфликта. Еще раз: воевать одному нельзя! Даже Васю Зайцева кто-то кормил и снабжал боеприпасами, так что без фокусов, коммандосы. Соглашайтесь, добровольцем, на любую самую грязную работу, но в составе ВС. Даже если вас сделают «землеройкой» - это тоже хорошо.

Сразу говорю, любые мысли, чаяния и надежды, что все будет просто и понятно – отбросьте сразу.

– В войсках всегда никто ничего толком не понимает. Большинство офицеров – самодуры, а кол-во моральных уродов, которые рвутся воевать, будет зашкаливать. И это нормально (точнее не нормально, а норма). Помните, какой бы вы не были умненький – вы засовываете свои мозги в как можно глубже, и выполняете все, в точности как вам говорят. Даже если это какая-то тупая очевидность – вы НЕ ИМПРОВИЗИРУЕТЕ. Все в соответствии с уставом и приказами. Кто начинает «умничать», как бы логично и разумно это не казалось, то всегда попадает в залет.

– Помните, если «свои» на вас орут – это неплохо. Не надо огрызаться. Плохо когда они по вам стреляют. А бывает и такое, так как разобраться где свои, а где чужие достаточно сложно. Бои идут маневренные и позиции меняются постоянно. Можно уверенно вести несколько часов бой, пока в штабе не сообразят, по радиопереговорам, что вы стреляете в друг друга. Так что бывает и такое. И не надо потом предъявлять «противникам» претензии, им тоже не понравилось. Дружеский огонь - нормальное явление.

– Помните оружие всегда на предохранителе. Вы снимаете с его только если начинаете стрелять или идете в «головном дозоре» (но ВЫ там окажетесь вряд ли, командиры не рискнут). Если рядом с вами, на марше, идет оболтус со снятым предохранителем – поправьте его. НЕ ТЯНИТЕ РУКИ К ОРУЖИЮ. Поправьте словами, скажите ему о предохранителе. Если отказывается, то принимайте решение сами: можете сказать сержанту или офицеру, можете забить, как хотите. Но помните, что очень много ребят запаковали в 200 из-за придурков неаккуратно обращающихся с оружием. С другой стороны, боец, которого вы подставите перед командиром, может по вам потом и стрельнуть. Решайте сами. Лучше стойте на своем и прессуйте его самостоятельно, если характер позволяет. 

– Оружие НИКОГДА не направлять на своих. Даже в «шутку», даже поставленное на предохранитель, даже с отстегнутым магазином. За такой фокус вас «накажут». И надо наказывать. Очень жестко.

– На АК предохранитель имеет три положения. Собственно, блокировка, автоматический огонь и одиночный. Если вы в панике резко снимете с предохранителя, то наверняка опустите его до упора и поставите, тем самым, в режим одиночного огня. Это сделано, что бы обезумевший от ужаса боец, не просадил магазин за секунду и не остался без патронов. Помните об этом.

– Предохранитель на АК достаточно мерзко лязгает. Если вам нужно снять его тихо, то оттяните его и плавно переведите в нужный режим огня (это, почти всегда, одиночный огонь).

– Перед выходом попрыгайте на месте. Проверьте, что на вас ничего не лязгает и не бренчит. Антабки на оружие лучше заранее перемотать изолентой или бинтом. Патрон в патронник, и на предохранитель.

– Изучите таблицы стрельбы на свое оружие. Пуля летит НЕ ПРЯМО. У нее баллистическая траектория с превышениями и понижениями. Поэтому грамотное определение расстояния до цели и знание таблицы стрельбы – это хорошая возможность попадать быстро, а значит уменьшить время, пока стреляют по вам. 

– Ветер влияет на траекторию полета пули. Изучите влияние ветра на ваше оружие ЗАРАНЕЕ, а не походу и на глазок.

– Если вам представилась возможность выбирать оружие – берите такое же (такой же калибр) как и большинство ваших товарищей. На себе много патронов не унести, а кончаются они быстро, особенно в городе, так что если с вами смогут поделиться – это большой плюс. Если вашего товарища убили, не побрезгуйте восполнить свой боекомплект (предварительно получив разрешение от командира).

– Если вы уходите в «автономку», то вы берете на себе 360 патронов (это 12 магазинов) и еще столько же, но в пачках просто кидаете в рюкзак. Сильно сэкономите в весе.

– Помните, что магазины, расположенные на груди и животе – это дополнительная бронезащита.

– Большинство смертей и ранений происходят от осколков. Обычный ватник вполне способен защитить вас от мелких осколков. Повесив поверх еще и разгрузку с магазинами – вы можете считать себя относительно защищенным. Не забудьте поднять ворот.

– Бронежилет – это очень хорошо. Любой. Даже самый бэушный или дырявый. Но это палка на двух концах. Если вам в броник попала пуля – это еще не значит, что он вас спас. Так как энергия пули, остановленная элементом брони, способна нанести вам чудовищную заброневую травму. Ребра ломает почти всегда. А возможен и разрыв органов. Так что если в вас нет дырки – это еще не повод радоваться. Бывает, что дырка была бы «предпочтительнее». 

– Не трогайте гранатометы. Стрелять из них сложно. Оставьте это более опытным товарищам.

– Проведя несколько дней на свежем воздухе, курильщика можно засечь за 70–100 метров. Бросайте курить. Во истину, курение убивает.

– Если вам что-то послышалось – останавливаете группу и «даете тишину». Слушайте внимательно. Даже если вы будете тормозить группу каждые пять минут, только редкие идиоты будут на вас ругаться. 

– Вы никогда, остановившись, не продолжаете стоять. Нужно встать на колено или лечь. Это очень выматывает, но это вопрос выживания всей группы. Если кто-то ленится садиться – заставьте присесть эту каланчу.

– Пальца на спусковом крючке НИКОГДА! быть не должно, даже если оружие на предохранителе. 

– На маршах, кладете автомат на руки и складываете их на груди крестом. Так легче нести. При этом большой палец провой руки всегда готов снять с предохранителя, а вскинуть оружие достаточно быстро. 

– Ремень (автоматный) всегда на шее. Иначе, если попадете в засаду, будет подрыв мины и вы полетите в одну сторону, а ваше оружие в другую, и вы из легкого 300 превращаетесь в 200.

– На посту не спать. Если заснете, пристрелить вас захотят не только враги. В ВОВ за это, как и за потерю оружия, расстреливали официально. Сейчас расстреливают неофициально.

– Пописать можно стоя на коленях, не превращаясь в стоячую ростовую мишень. 

– В туалет ходить ТОЛЬКО подвое. Один срет – второй прикрывает. Если никто не хочет в вами идти – терпите.

– Чихать в себя.

– Кто медленно бегает – быстро умирает.

– Эффективность гранат переоценена. Бывали случаи, когда гранаты взорвалась в небольшой комнате, а внутри были только легкие контузии.

– Чеку зубами вырвать нельзя. Только пальцами.

– Если вы проводите зачистку (последние часы вашей жизни), то как в анекдоте: в комнату заходите вдвоем, сначала граната, потом вы.

– Стоя перед дверью и ожидая ваших товарищей, собирающихся для штурма, придержите дверь, чтобы ее было не открыть. Иначе в коридоре увидите или гранату или ствол.

– Гранату закатывать по полу. Не кидать. 

– Закатили гранату, взрыв, закатили еще одну, но невзведенную. Пусть опять лезут прятаться.

– Не бегать перед стволом товарища. Вы перекрываете ему возможность стрелять.

– Любая закрытая дверь НЕПРИКОСНОВЕНННА, так как может быть заминирована.

– Ящики не открывать, электронику не включать. Ничего не трогать. Все может быть заминировано. Это важно. Вплоть до того, что нельзя открывать холодильник, даже если очень хочется кушать, и поднимать крышку унитаза.

– В стенах могут быть проломы завешанные тряпками или коврами. Так враг может быстро перебегать из парадной в парадную. Помните это. То, что вы находитесь в крайней квартире, не значит, что из соседней в вам нельзя войти через стену.

– На окна можно вешать сетки от старых советских кроватей. Они хорошо останавливают ВОГи.

– Вы можете слышать мяуканье, например из-за двери стенного шкафа. Мне очень жаль, но животное обречено. Скорее всего, его там заперли вместе с гранатой. Открывать нельзя. Это очень сложный момент, всегда, в таких сложных ситуациях хочется оставаться человеком, но…

– Если вам нужно стрелять из помещения на улицу, то не надо подползать к подоконнику или стоять сбоку от окна. Уйдите вглубь помещения, встанет на табуретку, закрывшись стеной или т.п. И не включайте свет, нельзя, не подсвечивайте себя (я уже не говорю о ВУ). 

– Осколки кирпича или бетона, выбитые огнем, имеют свойства лететь на вас. При попадании по глазам… ну вы поняли.

– Из гранатомета стрелять по людям бесполезно. Хотя сейчас, вроде, начали делать фугасно–осколочные снаряды, но, ИМХО, это ересь.

– Долго стрелять не меняя позицию – плохая идея.

– Пригибайтесь. Лучше быть горбатым, но живым.

– Не надо «вычислять снайперов». Не ваша работа, да и знаний вам не хватить. Воюйте дальше, «не обращая» внимания. И постарайтесь не светить себя лишний раз перед ним.

– Будьте готовы, морально, «отработать» гражданских, которые засветили вас. В том числе женщин и детей. Если перспектива не радует, то двигайтесь осторожней.

– На АК–74 (экземпляр с хорошей кучностью боя), можно прикрутить прицел ПСО от СВД. На дистанциях 500–600 метров у АК–74 и СВД очень близко сопряжены траектории, прицел встанет идеально. Будете стрелять и переносить огонь, из-за калибра, гораздо быстрее, чем с СВД. Да и тем, кто решит поискать снайпера, вы будите неинтересны.

– Из подствольника стрелять в помещении НЕЛЬЗЯ. У него есть время взвода. Ему нужно пролететь 15–25 метров, прежде чем граната взведется. Соответственно в помещении она просто не сработает. 

– Современные гранаты РГО и РГН взрываются В ПЕРВУЮ ОЧЕРЕДЬ от удара. У них ударный взрыватель стоит. а взрыв через промежуток – это срабатывает самоликвидатор (на тот случай если граната упала в рыхлый снег) 

– Никто, даже саперы, не занимаются снятием мин и ВУ. Они тупо подрывают их тротиловой шашкой. Не надо умничать и начинать снимать ВУ. 

– На растяжки, нормальные воины, ставят секреты, чтобы было не снять по-простому. Так что «перерезать нитку» – плохая идея. Просто пройдите мимо. Это не ваше дело, для этого есть старшие товарищи. Учить делать ВУ и растяжки не буду. Я думаю, вы понимаете, что это сразу статья. Учите первую медпомощь.

– При ранениях бывают венозные и артериальные кровотечения. «Лечатся» они по-разному. Но тут важно другое. В горячке боя времени нет. С венозным кровотечением товарищ будет умирать несколько часов, а с артериальным буквально 10-20 секунд, а дальше потеря сознания и начинается гипоксия. Так что, что бы не париться, быстро накладываете артериалый жрут поверх раны (сейчас интерны начнут возмущать, но такова жизнь, это не гражданка, приходится нарушать) и возвращаетесь в бой. У вашего товарища будет полчаса-час на то, что бы разобраться самому, ну или это сделаете вы, когда освободитесь.

– Жгут всегда под рукой! Ни в сумке, ни в рюкзаке – или намотан на приклад, или в разгрузке под рукой. 

– С собой всегда ДВА жгута! Один вы можете отдать раненому товарищу и через минуту получить пулю в бедренную артерию.

– Есть такое понятие как «подавление огнем». Активно поливая врага, зачастую, можно сковать его действия, даже не попадая и не нанося урона живой силе. Особенно вам помогут трассера.

– Помните трассера, помимо того что очень сильно засирают ствол, они еще и выдают вашу позицию. Так что не злоупотребляйте ими. Да и прицельный огонь ими вести сложно.

– Оружие нужно чистить каждый день! Каждый! Особенно нежно в районе дульного тормоза. Если там будет канавка или ямка, то кучность боя сильно упадет. 

– Последние три патрона в магазине, лучше забить трассерами. Чтобы пустой магазин не стал для вас неожиданностью. Более того, если вы оставите один патрон в стволе, то вам останется только подстегнуть новый магазин, то есть скорость перезарядки возрастет. 

– Следите за ногами, не ленитесь их мыть. Натрете – и вы уже не воин. – Если видите, что по кому-то можно стрелять, это еще не повод стрелять. Если вас не заметили, узнайте у командира, можно ли ввязываться в бой. 

– Если вы кого-то заметили, но вас еще не увидели, не надо резко прыгать в сторону. Периферическое зрение выдаст вас мгновенно. Мягко и плавно, не торопясь, сядьте и спокойно займите позицию. Это будет гораздо менее заметно. 

– Помните, досылая патрон патронник затвор нужно отпускать резко, чтоб лязгнул. Иначе «зажует».

четвер, 24 квітня 2014 р.

Тревожный набор для выживания



Выживание это искусство оставаться в живых. При этом наибольшее значение имеет моральный дух, физическая выносливость и специальные знания.
Несколько ключевых предметов могут круто изменить ваше положение в борьбе за выживание Соберите перечисленные ниже предметы. Их следует хранить в маленьком контейнере, который удобно в случае такой необходимости легко взять с собой и использовать по назначению.




I. АВАРИЙНЫЙ КОМПЛЕКТ:
1. СПИЧКИ. Желательно водостойкие, упакуйте их в полиэтиленовый пакетик.
2. СВЕЧА. Очень нужна как для разведения огня, так и в качестве источника света. 
3. КРЕМЕНЬ. Кремень будет работать и в мокром состоянии, следует приобрести обработанный кремень с устройством для высекания искр.
4. ЛУПА. Для разжигания костра от солнечных лучей.
5. ИГОЛКИ и НИТКИ. Несколько иголок и одна с большим ушком для прочной толстой нити. Прочные нитки обмотайте вокруг игл. 
6. РЫБОЛОВНЫЕ КРЮЧКИ и ЛЕСКА. Набор крючков (3-5 штук), свинцовых грузил и как можно больше лески (не менее 3 м.).
7. КОМПАС. подойдёт компас жидкостного типа со светящимся наконечником стрелки.
8. ИСТОЧНИК ЛЮМИНЕСЦЕНТНОГО СВЕТА. Светоизлучающий кристалл для чтения карты ночью и использования в качестве приманки для ловли рыбы.
9. ПРОВОЛОКА ДЛЯ ЛОВУШЕК. Желательно из медной проволоки, длина 60-90 см.
10. ГИБКАЯ (ПРОВОЛОЧНАЯ) ПИЛА. 
11. АПТЕЧКА. Упакуйте медикаменты в воздухонепроницаемый контейнер с ватой. Подпишите и укажите срок годности и дозировку.
12. ХИРУРГИЧЕСКИ ЛЕЗВИЯ. 2 лезвия скальпеля разных размеров. 
13. ЛИПКИЕ НАКЛАДКИ. Для стягивания краёв ран.
14. ЛЕЙКОПЛАСТЫРЬ. Разных размеров, водостойкий.
15. ПРЕЗЕРВАТИВ. Большая ёмкость для воды: 1 литр.

II. АВАРИЙНАЯ СУМКА:

В дополнение к коробке с набором для выживания укомплектуйте специальную сумку и держите её под рукой на случай экстренной необходимости. 
1. СУМКА. Должна быть из водонепроницаемого материала, большой, чтобы в ней поместился котелок, с надёжной застёжкой и прочной петлей, чтобы вешать на пояс.
2. КОТЕЛОК-ЛОТОК. Алюминиевая ёмкость для приготовления пищи. Уложите в него весь комплект аварийного снаряжения.
3. ТОПЛИВО. Таблетки сухого горючего в их упаковке-спиртовке. Спички в герметичной упаковке. Твёрдое топливо – запал для костра. 
4. ФОНАРЬ. Батарейки храните внутри корпуса фонаря, изменив их полярность.
5. СИГНАЛЬНЫЕ РАКЕТЫ. Нужны для привлечения внимания
6. СИГНАЛЬНАЯ ПОЛОСА. Лента из светящегося материала для привлечения внимания.
7. НАБОР ДЛЯ ЧАЯ. Заварка для чая.
8. ПИЩА. Тюбик масла, обезвоженное мясо, солёные таблетки, витамины.
9. МЕШОК ДЛЯ СОГРЕВАНИЯ. Большой полиэтиленовый и теплоизолирующий мешок из лёгкого синтетического и водонепроницаемого материала размером 200×60 см, который сохранит тепло и защитит от влаги.
10. ДНЕВНИК ЖИЗНЕОБЕСПЕЧЕНИЯ. Ведите записи всех событий, описания съедобных растений, возможностей для жизнеобеспечения, того, что помешает выживанию. Ценный справочник, который будет полезным и при подготовке к выживанию.
11. НОЖ. Это безценный предмет в любой экстремальной ситуации. Помните: ВЫ СПОСОБНЫ К ЖИЗНЕОБЕСПЕЧЕНИЮ ТОЛЬКО ТОГДА, КОГДА РАБОТОСПОСОБЕН ВАШ НОЖ! Нож всегда должен быть острым и готовым к работе. 
Возьмите себе в привычку регулярно проверять своё снаряжение. Поверка своего имущества должна стать вашей второй натурой. 

середу, 23 квітня 2014 р.

Что делать, если начнется война №2


Сваливаем

Так, часть вторая. Теперь мы начинаем сваливать из города. Проблема заключается в следующем: либо город перекрыт, либо в нем идут бои. Если вы, в силу обстоятельств, просрали момент начала активных боев – это очень плохо, но еще не значит, что вы обречены. Выйти из города можно всегда. Тут, независимо от ситуации, есть два момента. Первый: движение по городу, второй: проход через оцепление. Вокруг крупных населенок есть кольцевые дороги – это ЖОПА. Мотострелки на коробках за несколько часов, двигаясь по ровному асфальту, возьмут город в кольцо. Если это произошло, то отбросьте сразу все мысли «незаметно проскочить». Любое «непонятное» движение это, в условиях боев, сразу очередь, и золотое правило «Не вижу – не стреляю» зачастую не работает. На оцепление мы идем добропорядочно сдаваться. Но до этого мы еще не дошли…

Да, вот еще что: В МАШИНУ НЕ САДИТЬСЯ!!! Любой транспорт в городе будет обстрелян 100%.

Итак, у нас с собой есть рюкзак с хабаром нужным для выживания, в идеале, оружие малогабаритное (аксу + пистолет, стандартный ментовской набор), и еще одна небольшая сумка дублирующая основной рюкзак только в гораздо более скромных масштабах (например, в рюкзаке у вас еды на три дня, а в сумке еще на один день и т.д.). Сумку ближе к телу, и не снимать. Очень важно взять с собой отдельно, хоть в трусах несите, все ювелирные украшения, что найдете. Рюкзак накрываете белой простыней и крепите её на нем. Это нужно для того, чтобы любой мудак, засекший вас (а таких будет много, а городе даже не надейтесь пройти незаметно) видел, что вы ГРАЖДАНСКИЙ и не принял решение «открыть» свою позицию ради вас.

Вас сопроводят в прицеле и вы пойдете дальше. Разумеется вы не маршем идете по главному проспекту, но не надо обмазавшись грязью, аля Шварценеггер в Хищнике прятаться – вас выпасут и пристрелят, потому–что не поймут кто вы и что вы. Соответственно камуфляжа на вас нет. Вы гражданский и должны выглядеть как гражданский, с белым рюкзаком, как с белым флагом, иначе пристрелят. Вы всем своим видом должны показывать, что не представляете интереса, вы просто сваливаете. Разумеется, оружие при себе, только не над головой его несете, а прячете. Пистолет в карман (взведенный). Автомат, если разжились (в идеале аксу), складываете приклад и прячете под куртку. Советую предохранитель на автомате снять сразу, он бывает жесткий, можете растеряться. Патрон в патроннике, разумеется. На груди не должно быть никаких объемных вещей, максимум спрятанный автомат – если придется падать, то вы будите лежать на какой–нибудь сумочке, которая будет поднимать вас над землей, в вас будет легче попасть.

Если к вам идет прямым курсом человек с оружием останавливаетесь и «без фокусов», на позициях его товарищи. Он, скорее всего, будет потрошить тебя на хабар, хотел бы пристрелить — уже бы пристрелил. Будет отбирать рюкзак – отдаете (мы всё–равно его отдали бы на выходе из города, на оцеплении, 100:, просите оставить вам простыню (на спину накинете) и сумку (маленькую, в которую мы всё дублировали в меньших кол–вах). Это момент сугубо психологический, мы спокойно отдаем большие вещи и просим оставить нам маленькие, как правило люди соглашаются, на это наш расчёт был с самого начала. Выйти с кучей хабара никто не даст, всем надо. Говорим, что у нас есть автомат (не достаём и показываем, а спокойно говорим о его наличии) и просим оставить – отберут 100%, но это позволит вам сохранить пистолет (о нем не говорите, если отдадите автомат, вас вряд ли будут шмонать; автомат заметили бы итак, а если вы его сразу сдали, то значит вы «небуйный»).

Вы как бы размениваете свои вещи на свои же. Если не было пистолета, можно было взять гладкоствол в разобранном виде, главное отдать «большое и страшное оружие». Мы исходим из того, что раз вы досидели до оцепления и уличных боев, то вы не просто по ТВ рекламу смотрели, и на базар в ближайшее ОМ уже сходили. Про скорость передвижения… если вы будите проходить по городу 10–15 километров день, то это отличная скорость. Помните, что вы пойдете не прямо, а будите петлять по микрорайонам, так как будут идти местные бои. Соответственно если по карте от вашего дома до КАДа 10 километров – это не значит, что вы пройдете их за сутки. Идете ДНЕМ. Обычно двигаются ночью, но любой мудак, который в ночи пойдет 100 из 100 получит пулю. Мы идем днем с белой простыней, мы сдаемся, будем прятаться — будем собирать на себя огонь. Доходите до оцепления или заградительных кордонов, сбрасываете пистолет, и с высокоподнятыми руками активно голосом демонстрируя, что вы тут, показывая белую тряпку, идете к солдатам. Вы не идете куда попало, вы идете на блок–пост или опорный, если надо пройдите до него с поднятыми руками 200–300 метров.

Суть в том, что пост оборудован для «приема» и там солдаты чувствуют себя комфортнее, соответственно желания стрельнуть будет меньше. Вас начинают шмонать. Оружие вы уже скинули, вы «тихий терпила», к вам выйдет офицер. Скорее всего какой–нибудь лейтенант, не старше. Это к тому, что особо раболепствовать перед ним не нужно. Предлагаете обменять ценности за «право прохода». Разумеется не при подчиненных. Если всё прошло успешно, то вы вышли из города.

По дороге вы 100% потеряете почти весь хабар и всё оружие, потратив на смешное расстояние 1–2 дня пути. И ЭТО НОРМАЛЬНО. Город, взятый в кольцо, это огромный лагерь пленных. Отдать можно всю что угодно, лишь бы выйти. Потому–что внутри начнется голод и достаточно скоро.

Итак, мы идем осторожно, но не прячемся как «разведчики». Мы одеты как гражданские и у нас на спине белая тряпка (с фронта будет видно, что у вас нет оружия, а вот со спины про оружие будет непонятно, нужно подстраховать). У нас есть маленькая сумка с жизненно необходимым хабаром. Есть ювелирка (золото) как валюта. Оружие, с которым мы не забываем расстаться до того как подойдем к военным на посту (если вас примут с оружием – объяснить, что вы гражданский будет тяжело; вас или запишут или дезертиры или в переодевшегося врага). Если вы полупустой вышли из города за 1–3 дня, перебираясь из района в район, то это нормально. Из личного опыта: обычные арахисовые сникерсы очень питательны. 6 двойных сникерсов – это дневная норма по ккал для мужика. Греть еду может и не выйдет (скорее всего). Сникерсы – это конечно не шведский стол, но война идет, не выебывайтесь в плане еды. Тема со сникерсами честно украдена у чеченов. Они она них воюют. Можно прям по дороге перекусить, очень хорошая тема, с сахаром, глюкоза, настроение поднимает (учитывая, что вы будите в жутком психофизическом состоянии – глюкоза очень кстати). Главное — это понимать, что ребята с автоматами очень наряжены, по ним стреляют. Дать им повод, пострелять вас, очень легко. Так что осторожно и не выпендриваться. Морду попроще, на всё соглашаться.

вівторок, 22 квітня 2014 р.

Что делать, если начнется война №1




Следующие советы получены от бывшего сотрудника ГРУ, скрывающегося под кличкой Енот. К сожалению все контакты с ним утеряны. Сценарий похожий — гражданская война или война. Итак:

…Так или иначе сценарии могут быть разные. Суть всегда одна: нужно пережить первые недели две, а там «видно будет» (причем это не значит, что нужно две недели сидеть дома). Сценарий «А» вас сильно напрягать не должен, если в Москву перебросят чечей или еще какую каку, то людей для «работы» по ним найдется. Вам в такое лезть не надо. Вот и правило номер один родилось. Не надо никуда лезть, особенно в «драку». Для этого всегда найдутся «отморозки» типа меня. Ваша задача – это «сохранение трудовых ресурсов», то есть себя.

Что касается двух оставшихся вариантов. В случае с «Б» придется воевать, если хотите, конечно. Варианты есть. В случае с «В» — можно уже и не воевать. Родину просрали. Решать будите сами, по обстановке. Можно «смертью храбрых», можно работать и жить дальше, если дадут.

Главное помните, всегда будет примерно три степени «задницы». Локальные бои, полномасштабная война, бесперспективная оккупация с последующим расчленением страны. Я объясняю это для того, чтобы было понимание очень важного момента, который обычно на стрессе люди забывают: ваши действия зависят от обстановки. Никакой самодеятельности, только здравый смысл. Стрельба на улице – это не конец света. Даже если у вас в подъезде пункт первичной обработки раненых, а во дворе расчёт 120мм миномета, это еще не значит, что нужно срочно бежать (хотя если миномет, то позицию надо менять, его непременно разъебут вместе с вам). Да–да, пальба и трупы это еще ничего не значит, как не странно. Несвоевременный маневр «на свалить подальше» может стоить вам жизни. Не суетитесь, не паникуйте, посмотрите КТО и по КОМУ стреляет, а главное зачем.

Итак (номер три). В ходе событий и беспорядков, вы приняли решение бежать. Сейчас, кратко раскидаю ваши шансы. В городе по типу Москвы или СПб шансов выжить очень мало. В городах нет достаточного запаса продовольствия и раздавать его в случае волнений никто не будет. Еда есть только в магазинах и на пищевых базах (про них можете забыть, там войска или тупо бандиты появятся сразу). Для вас магазины (покупать имеет смысл в первые сутки, когда еще продают; дальше магазины закроются и персонал начнет всё тырить, если момент с «покупкой» просрали, то ружье в руки и идем «приватизировать»; советую подрядить на это дело собой соседа и не одного, во–первых больше жратвы унесете, так как вам еще надо чтобы кто–то прикрывал вас от таких же молодчиков, встретивших вас внутри или на обратном пути, во–вторых огневая мощь у вас с гладкостволом где–то в районе нуля и лишняя пара стволов не повредит, но помните, если соберете с собой слишком много народа, то вы «групповая цель», и «делить» хабар будет очень грустно; 3–4 человека, больше не надо с собой брать). Разумеется у вас должны быть запасы воды и еды в квартире. С водой всё еще хуже, подвоза не будет. Если вода из крана пропадет – у вас есть бачек унитаза. НЕ СМЕЙТЕ СПУСТИТЬ ЭТУ ВОДУ! Она ничем не отличается от води из под крана, один стояк с холодной водой. А эти литры это неделю жить и не тужить (ну не помирать дек это точно). Если будет возможность, то пару канистр в зубы и «потрошить» заправку. ГСМ – это очень важно. Но помните, в квартире его держать нельзя. Пары легко воспламеняемы. Сделайте схрон, лучше на чердаке, в подвале люди будут прятаться от обстрелов.

Убивать вас будут вряд ли. На «мутной воде» никто не тратит боеприпасы на людей без оружия. Разумеется это не повод ходить в полный рос на прогулку перед сном, но помните, что вы не цель №1. Как показал опыт города Грозного – вполне реально воющие в полную силу мужики, напрочь игнорируют местных, не до них. Разумеется «дурак» всегда может прилететь, особенно в сумерках, но все еще не так плохо. Помните, что вы не должны располагаться ни рядом с телецентром ни с объектом инфраструктуры, и разумеется, если в квартиру вошли люди с оружием, и «проинформировали» вас что теперь у них тут пулеметный расчёт, то вы говорите им «ОК, располагайтесь», и сваливаете. Никаких «Это моя собственность, я никуда не пойду» — это пуля в лоб сразу, им не до вас, будете мешать – ляжете. Уходите даже если не просят. Так как их противники вашу квартиру сейчас «накроют», причем не из рогаток камнями стрелять будут. Перед больницей лучше тоже не прыгать. Стороны конфликта будут свозить туда раненых, возможно будут стараться отвоевать себе это стратегическое здание. Там будет пальба. В случае бомбардировок, кто–нибудь непременно хернет по больнице, даже не сомневайтесь, тех кто писал Женевскую конвенцию обычно в ГТ нет, от этого её соблюдение несколько условно. Как в «Пиратах Карибского моря»: «Это не свод законов, скорее набор правил желательных к исполнению».

Помните, как только начался такой замес, вашей собственности больше нет. И сильно возбухать не советую. Убивать нужно, если кто–то тянет руки к вашей еде и воде. Всё остальное ерунда. Если вы обменяете автомобиль на автомат в оружейной комнате ближайшего отделения милиции – то вы большой молодец. Даже если вы обменяли новый мерседес на б/у АКСУ и всего 2–3 магазина, то вы все–равно большой молодец. Машина вам больше не нужна. Выехать из города вы не сможете на ней 100%, а вот желание стрельнуть по вам будет очень серьёзное. Пока вы в городе не советую надевать камуфлированную одежду, иначе может «прилететь».

Итак (номер четыре). Что мы сейчас спрогнозировали. У нас в городе «М» начались уличные бои. Мы приняли решение, в силу обстоятельств или из тактических соображений, остаться в городе (хотя это мысль плохая, почти всегда). Мы знаем, что магазины можно начинать грабить уже на вторые сутки, оружие есть в ближайшей ментовке, воды есть немного в бачке унитаза (разживетесь парой бутылок питьевой в магазине – еще лучше), вашей собственности больше нет, человек с оружием всегда прав, там где есть человек с оружием – не должно быть вас, кто одевается как военный – воюет (даже если не хочет), схрон с ГСМ это большой плюс (ГСМ, кстати, может стать валютой соизмеримой по ликвидности с оружием и боеприпасами), к важным объектам не подходим даже близко.

И вот еще что. НИКОГДА НИКУДА НЕ ХОДИТЬ ПРОСТО ТАК, ОСОБЕННО «ПОСМОТРЕТЬ ЧТО ТАМ». В городском бою очень многие вещи делаются «по–тихому», разведывательно–диверсионным методом. Любая разведгруппа увидев вас, 100%, пойдет вас резать. Это в фильмах показывают пальцем «тихо», и идут дальше. В реальной жизни вас прирежут на месте. Их выживание и выполнение задачи зависит от отсутствия свидетелей. Более того, группа занявшая позицию в городском бою, маневренном, сделает тоже самое, если вы «засветите» их позиции и пойдете дальше. Даже сраный пулеметный расчёт на перекрестке, который еще только «окопался» не будет питать к вам теплых чувств. Так что если они вас издалека заметили и подзывают пальчиком «поговорить», разворачиваетесь и бежите со всех ног. Ребята могут улыбаться, выглядеть приветливо, подманивать хабаром – подойдете, и всё изменится. Местных частенько приходится «отрабатывать», если они попались по пути. Так что вопросов не задаем, лишний раз из своей «раковины» не вылезаем.

понеділок, 21 квітня 2014 р.

Партизанська війна

У зв'язку з останніми подіями в Україні, після анексії Криму та частково Донбасу російсько-фашистською ордою, з'явилися підозри, що може початися широкомасштабна війна . На нашу думку, більша частина населення України, котра не потрапить у регулярну армію, буде змушена вести партизанську війну. Так як ми не маємо спеціальної підготовки, не володіємо потрібною інформацією, то змушені її шукати в інтернеті, щоб ознайомитися і бути корисними для країни в тяжкий час війни. Тож ми будемо самостійно вивчати особливості ведення боротьби, і вас з ними ознайомлювати.
Активісти ГР "Лелека"



 Партизанська війна — різновид війни, бойові дії якої здебільшого поза лі¬нією фрон¬ту, які ведуться окремими особами або збройними формуваннями, що не входячи до складу регулярних збройних сил, добровільно беруть участь у боротьбі з іноземними загарбниками або в громадянській війні на окупованій території.
 У тактиці партизанських дій можна виділити такі аспекти: 1.Руйнування інфраструктури противника в будь-якій формі (саботаж), знищення ліній зв'язку, високовольтних ліній, отруєння і знищення водопроводів, колодязів тощо) 
2.Дії на комунікаціях противника з метою порушення постачання його регулярних військ на фронтах.
3.Протидія окупаційній чи колоніальній адміністрації шляхом перешкоджання її роботі, знищення органів її влади, поліції, військових залог.
 4.Інформаційна війна (поширення вірних і невірних відомостей в усній (чутки, радіопередачі) або друкарській (листівки, газети, мережа) формі з метою схилити місцеве населення і (рідше) самого противника на свою сторону). 5.Знищення живої сили противника. 
6.Терор відносно противника — здійснення акцій, скерованих на залякування його в будь-якій формі (вбивство, диверсії, напади на місця розташування окупаційних чи колоніальних військ тощо).
 7.Одним з головних чинників для успішного ведення партизанської війни є підтримка партизанів місцевим населенням, яке забезпечує їх людськими поповненнями, необхідними припасами, а в разі поразки, прихистком. Бажано (але не обов'язково), щоб партизанам в їх боротьбі надавалася допомога з боку регулярної армії — фінансова, допомога спорядженням (зброєю, медикаментами і спорядженням перш за все), допомога інформаційна (інструкції, керівництво і інструктори, пропаганда). 

 Мао Цзедун називав партизанську війну найефективнішим засобом опору владі (диктаторській, колоніальній або окупаційній) і висунув основну ідею партизанської війни: «Ворог наступає — ми відступаємо, ворог зупинився — ми турбуємо, ворог відступає — ми переслідуємо».

четвер, 10 квітня 2014 р.

«Ланцюг Єднання» в Дніпропетровську (анонс)

В суботу, 12 квітня 2014 року, в Дніпропетровську, відбудеться Всеукраїнська громадська акція «Ланцюг Єднання».

Якщо Ви – за мир та єдність в Україні – підтримайте цю акцію своєю участю.


Виходьте по маршруту Ланцюга Єдності у вашому регіоні. З’єднаймо живим ланцюгом всю Україну! (детально про маршрути: http://ukraina-razom.org.ua)



В Дніпропетровську збір відбудеться о 12-00 біля музею «Парк ракет» (поруч з ОДА). 

О 14-00 учасники по всій країні візмуться за руки та заспівають гімн України.

Розкажіть про цю подію друзям, знайомим та родичам!

Вітається вишиванка та національна символіка.

 Разом – ми сила!

     Слава Україні!


вівторок, 8 квітня 2014 р.

"Мирна хода" 18 лютого планувалася мирною?




Козацький редут - це четверта сотня самооборони Майдану. Укомплектована з членів понад 30 козацьких організацій зі всієї України. "Козаки представлені майже в кожній сотні, але більшість зібралися в четвертій. Не висвячені в козаків, джури, теж є - в тому числі це хлопці, які примкнули до сотні вже в час Майдану", - пояснюють козаки. Був час, коли сотня до 200 членів доходила. "На час стояння Майдану не вживаємо алкоголь. Були такі, що провинилися - отримали покарання і ми з ними розпрощалися. Щоб попасти до нас, треба згодитися з правилами, які тут діють. Деякі щось чули про нас і хотіли сюди, а коли взнавали, що тут не вдасться лежати, як тюлень, ішли шукати щось своє", - розповідають члени залоги Козацького редуту. Більшість із них носять камуфляжну форму. Говоримо з 44-річним Миколою Бондарем. Він став сотником після того як попередній потрапив у аварію дорогою з Києва у Дніпропетровськ.

 - Опозиція ще з першого розгону Майдану знала про те, що відбувається. Говорю не від імені сотні, а від себе особисто. В ніч з 29 на 30 листопада, коли били студентів, всі п'ять політичних сил, представлені в парламенті, домовилися між собою й таким чином пробували знищити паростки народження громадянського суспільства, яке зараз усе-таки відбулося.
Навіщо це їм?

- Щоб народ їх не контролював. Легше домовитися з політиком, що очолює протест чи з його замами, з сірим кардиналом, який фінансує процес, аніж із громадою. В кулуарах можна когось купити, когось налякати, когось обманути, комусь дати посаду. Так відбувалося всі ці роки і навіть зараз нам намагаються це втулити. Це так звана "партійна доцільність". А спробуйте домовитися з Майданом, на якому кожен розуміє, що відстоює себе, свого побратима, сусіда і так далі.

На основі чого в розгоні Майдану звинувачуєте й опозиціонерів?

- На мітингу коло стелли Незалежності 29 листопада вперше дали можливість виступити опозиційній трійці. І тоді ж перший раз їх обсвистали, бо вони несли повну ахінею – зовсім не те, чого від них очікували навіть ті, які прийшли їх підтримати. Сєня - що через півроку піднімемо знов питання про євроінтеграцію. Тягнибок - як всьо хреново. Ми самі знаєм. Олег дечого не знає, що знаєм ми. А Кличко пішов ще далі - сказав, що вибори будуть 2015 року. Це свідчить про те, що, можливо, були домовленості з владою. Люди реально буксували ногами, їх ледве вдалося втримали.

А за годину до розгону з Майдану всі депутати зникли, в тому числі й опозиційні. До того всі вони стверджували, що якщо на Майдані є народні депутати, то розгону не буде. Ми попереджали їх – Луценка, Іллєнка, Ляшка, Гриценка й інших – зараз щось має бути, заберіть звідси дітей або своєю присутністю забезпечте безпеку. Потім ми побачили, що ці депутати себе не годні захистити. Це одна з причин чому ми зараз вимагаємо їхньої відставки. І за те, що вони себе проголосили владою до 2017 року, маємо серйозну претензію до них.

За 15 хвилин до штурму вивезли сцену, яка перед цим простояла там майже місяць. Це дороге обладнання. Певно, щоб не пошкодити.

Навіть Руслана, яка перед тим постійно була на сцені, в ту ніч не зрозуміло з яких причин близько третьої години пропала. Вранці я її запитав, де була, то відповіла, що поїхала до лікаря. Думаю, що по третій ночі до лікаря не їздять. Пізніше вона озвучувала ще кілька інших версій.

Депутати на Майдані ще були о третій годині, коли там відбулася така провокація: люди, вдягнуті так, як комунальники, і в спортивних костюмах зчинили бійку з "Беркутом", при цьому застосовували арматуру і кілька працівників внутрішніх військ отримали серйозні травми. Вони кричали до нас: "Помагайте нам!". Хлопців з арматурою ми затримали і передали міліції. Знаєте що відбулось далі? Вони просто зайшли в ряди міліціонерів і почали там обніматися. А коли ми зверталися до політиків повпливати на цю провокацію, один з них сказав: "Я голову даю на отрез, что всё будет нормально". На другий день не було чим відрізати. Я казав: "Давай, відгризу тобі ту голову", то він так тікав з Михайлівського, що його догнати не могли.

Вже після побиття, у Михайлівському соборі, 30 листопада знов прийшли представники всіх опозиційних партій. Від мене вимагали розпустити побитих: "Розходьтеся, ми не братимемо в цьому участі, вас просто знищать". Це була погроза. В час, коли ми їх просили про захист, вони казали, що Майдан збиратимуть у неділю на 12 годину. Майдан їм був не потрібний. Самі б у неділю вони його не зібрали.

Через місяць після побиття студентів, з яких все починалося, вже не пускали на сцену. Бо вони бачили, як усе починалося.

1 грудня нас так само політики зливали. Хіба не можна було, маючи таку кількість рішуче налаштованих людей, відразу захопити всі адміністративні будівлі і взяти владу? Все зробили б за раз, а не чекати три місяці. Але політики нас по своєму сценарію вели. А нам треба було гнати Януковича.

Cеред людей біля Адміністрації Президента були заслані, завданням яких було лише зчинити бійку?

- Основна маса хотіла захопити адміністрацію, але їм того не давали. Нам дали можливість укотре отримати "по мозгах" і сказали "харе стоять". А засланців я сам бачив - вони проходили через ряди міліції після бійки. Їх міліціонери пропускали всередину.

Більше ви не віддавали затриманих міліціонерам?

- Пізніше, на жаль, передавали політикам. Те, як ставилися до них політики, також викликає чимало питань. Коли 20 лютого на Грушевського ми взяли в полон 4 офіцери внутрішніх військ, ми вели їх по вулиці, захищаючи, від деяких розлючених людей. З᾿явився політик і сказав, що вирішить це питання. Знаєте як вирішив? Підійшов підполковник Беркуту у цивільній формі і забрав їх на той бік барикад. Там перед строєм з них були обірвані погони. І хто після того взагалі міг би здаватися? Тобто це або безтолковість того політика, або це був сценарій, за яким кожному показували що з ним буде, якщо він здасться. Офіцерам можна ж було дати змогу перейти на наш бік або просто піти. Натомість політики дозволили принизити людей перед строєм.

Чому політики навіть 1 грудня не очолили народний протест?

- До сьогоднішнього дня політики формувалися за рахунок чиїхось "бабок". Гроші треба потім відробляти. Їм треба самим змінюватися, вчитися працювати в новому форматі, міняти систему. Цього вони не хочуть або не вміють, бо за 4 місяці можна було змінити все. У нашій сотні спершу було чимало пацифістів, а тепер у них не забрати зброю У людях відбулося переродження. Політики теж могли, але не схотіли змінитися.

Опозиція навіть зараз нікого не збирається на чисту воду виводити. Можливо, була домовленість, що опозиція Яника замінить. Згадайте 2004 рік. Ця гра завше була – сьогодні ти мене, а завтра я тебе. Ніхто ж нікого не збирається валити. Хоча б один бізнес Януковича зупинився? Бізнес Гереги застиг? Та ні, навпаки почав не слабо розвиватися, бо пішли певні закупки. Чимало колишніх зараз переметнулися то в "Батьківщину", то в "Свободу", то в "Удар". І нам тепер розповідають про "політичну доцільність" - їх не чіпати. Вони вже в нову касу гроші дають і виявляється вже "нас годують". У наших хлопців ще рани не позаживали, а регіонали далі заробляють бабло.

Кажете, опозиція очолила Майдан тільки для того, щоб він зачах?

- Більше того, вони й зараз хочуть, щоб він зачах. Хіба так обов᾿язково було братися за мовний закон, щоб нас накрило другою хвилею - щоб вернулися в Харків усі ці моральні уроди знов бунтувати людей? А ця провокація "свободівців" із побиттям директора НТКУ? Треба було це робити, та ще й перед засіданням Ради, щоб на засідання тільки 15 хвилин розглядалася ситуація в Криму, зате 2 години вивчали, як російськомовні журналісти попадають під роздачу? Знову випадковість? Щось усі випадковості грають не нам на руку.

Це робилося, щоб нас відволікти від питання з Кримом. Його можна було вирішити радикально, і ми готові до цього. Більше того, є наша присутність у Криму і ми, на відміну від політиків, добре знаємо ситуацію.

Зараз лунають заяви молодих козаків з Кубані: якщо Путін не виведе свої війська з Криму, то вони поїдуть захищати свою етнічну батьківщину. Молоді козаки – це вишколені люди до 30 років, які мають військові знання і зброю. Тобто чоловіки у розквіті сил готові їхати боротися за Крим. Так, є там підрозділи козацькі, які виступили проти нас, але ми з ними проводимо переговори, в них відкриваються очі. Це вже явище - на території держави Путіна є наші побратими. То серйозна проблема для Росії. Ультраси Дону заявили, що можуть приїхати "фєстіваліть". Знаєте що це значить по-їхньому? А-ля Грушевського. З нами було, до речі, пару росіян і пару білорусів. Це дідиська, часом мали по 50-40 кілограм, але витворяли такі речі, що це просто фініш. І це громадяни інших держав, приїхали підтримати наших фанів-ультрасів, з якими в іншій ситуації вони самі б силою мірялися.

"Мирна хода" 18 лютого планувалася мирною?

- Парубій нам казав: є консолідоване рішення трьох партій, куди має діватися самооборона. Я розумів Парубія і зі своїми хлопцями за день ми зробили аналіз того що нам пропонували. Якби ми не пішли на ту "мирну ходу", нас би звинуватили у зраді. Єдине, що ми змогли зробити – сконсолідувати свою та ще кілька сотень навколо себе. Політичні партії нас зрадили - чухнули перші, хоча за попередньою домовленістю ми мали триматися і відступати разом. Мали нібито повернутися на Майдан з піснями.

Коли ми йшли на ходу, обабіч Інститутської у двориках сиділи черепашки – "Беркут", накритий щитами. Якби від нас не вимагали, щоб хода була мирною, то б їх просто закидали коктейлями. Ми провели розвідку і знали про цю ситуацію, доповіли про неї політикам. Більше того, ми вимагали, щоб політики йшли попереду нас. Але їх там не було, були бабушкі-дєдушкі з одних партій і бугаї з інших - озброєні, на відміну від нас. Вони теж у найкритичніший момент тікали й оголили нам фланги. Тож ми мусили триматися до останнього, ще й дбати про безпеку цивільних.

Напередодні ми обійшли всі сотні й кого змогли - попередили про можливу небезпеку. Ті, хто нас почув, знали куди тікати не можна. Слава Богу, ми змогли розвернути людей, щоб пішли довкола Арсенальної праворуч. Бо наліво падали б із тридцятиметрової висоти. Це також було заздалегідь сплановано. Ми пробували зупиняти атаки, даючи час людям відступати.

Бійня також була спланована?

- Та ніхто не думав нас звідти відпускати. Там хлопчики стояли з кола́ми і спровокували першу потасовку саме там, де ми знаходилися - найбоєздатніші загони. То була мета вивести з ладу кращі сотні, не підконтрольні політикам.

Є в ті дні загиблі й серед партійців. "Свобода" каже про кільканадцять своїх.

- Це ті, хто не виконали наказ відступати. А в ніч на 19 січня цілі партійні підрозділи шикувались і виходили з Майдану. Один командир пошикував людей і сказав: "Перевдягаємося у "гражданку" і валимо, хто куди". Після цього ці підрозділи на Майдані з᾿явилися тільки на третю добу.

Деякі хлопці лишились і загинули. Тепер їхня партія робить з них мучеників. А більшість загиблих – взагалі цивільні люди, які захищали Майдан голими руками.

"Свобода" також здала Жовтневий палац – найкраще укріплені позиції. Вони навіть лишили своїх людей у підвалі. Наша сотня, наприклад захищала на Грушевського 4 медпункт. Нас тричі захоплювали, але ми ні разу не здали ні одного пораненого чи медика і не дали їх поранити - тілами їх закривали, в нас не було бронежилетів. Один канадець, побачивши мене, здивувався: "Ти що, голий?" Кажу, та я не голий, маю одяг. А зброя, а "броніки" де? Нам їх ніхто не давав. Він мене запевнив, що канадці передавали багато грошей на жилети, і був шокований.

Нікіта Михалко, 24 роки, масажист. На початку 2014 року переїхав у Київ із Харкова.
"18 лютого пообіді на "мирній ході" я побачив, що вже почалась "антитерористична операція". 40 хвилин відпочив у Макдоналдсі. Вийшов - темніло вже, люди на Майдані ходили, хто куди. Дивлюся - сотня якась біжить. Не добігаючи до готелю "Козацького", звернули направо. Я побіг за ними - спершу з цікавості, а тоді розумію, що вони тікають. Говорили, що нема куди йти, що закриють Майдан, що нема у що передягнутися. Чоловік 70 було. У бронежилетах. Не знаю, чи всі. Підбігли до Канадського консульства на Костьольній. Депутат Леонов наїжджав на охоронця. Мовляв, ти мудак, ми не жартуємо, все серйозно... Привів їх туди канадець. Я чув його розмову при вході - він довго повторював: "Моє життя в небезпеці, ви маєте мене впустити". Охоронець впустив його і всіх інших. Думаю, зайду. Може, щось знають, раз ховаються. Телефонували комусь: Виводьте своїх, бо зараз буде розгін з автоматами".




Ким були найняті снайпери 20 лютого?

- Ніким не були найняті. Це працівники правоохоронних органів. Нащо розповідати байки про якісь треті сили? Схожі байки нам пробували розповісти про 30 листопада, і якби ми не зняли масок із чотирьох "беркутівців", то по сьогодні б не знали, який то підрозділ.

Майдан стоятиме?

- Не знаю як Майдан, а ми стоятимемо. Наша сотня самодостатня, маємо свою кухню. Прийшли сюди не для того, щоб нас годували. Але час від часу нам повідомляють політики, що ми маємо зняти намети, зіступитися з якоїсь території, бо їм конче треба плитку класти. Я кажу: "Добре, ми сходимо з плитки на асфальт". Кажуть, ні, асфальт також треба стелити. Відповідаю: "Як покладете плитку, тоді ми перейдемо назад на плитку". Їм і так не підходить. Інші сотні кивають на нас: "Коли козаки знімуть свої намети, тоді і ми знімемо". А ви знаєте першу вимогу Путіна, з тих, що оприлюднили? Вимога номер 1 - прибрати Майдан. І що я маю думати, якщо, пам'ятаючи його вимоги, чую їх тут?

Зараз збирається набагато більше криміналу, ніж раніше. Набагато більше тих, хто вживає алкоголь, наркотики. Випадковістю це не може бути. Компрометують. Зараз застосовуються технології, коли пробують навіть "Свободу" зі "Свободою" зіштовхнути, самооборону – з самообороною.

Банди "революціонерів" по ночах ще ділять райони?

- Так, нас часом запрошували заспокоювати певних людей, які то там, то тут представляються самообороною, хоч не завжди нею є. Озброєні, екіпіровані. Є ряд предметних запитань у нас. Не знаю, чому їх нема в СБУ - коли в Україні діють проросійські люди, зв'язані зі спецслужбами РФ, які свого часу ніби пішли на пенсію. Такі артисти попадаються, що на них клейма нема де ставити. Одного такого ми затримали, коли він зібрав самооборони Київщини в одному з кінотеатрів. Ми його затримали там під час того, як він вчив людей віджимати чужу власність, юридично правильно оформляти документи, щоб ті "оджими" були закріплені.

В кінотеатрі "Зоряний"?

- З "Зоряним" окрема історія. Там колишній ФСБ-шник на гроші Путіна-Медведчука збирає, озброює й одягає людей. Такого по Києву зараз багато.

Які цілі Майдану тепер?

- Давно готуємо наступний Майдан. Спершу ми мали майданчик з піснями й танцями. Зараз те, що відбулося більше не називаю майданчиком - через сотні смертей це вже Майдан. Але буде ще й Майданище. Нехай собі чекають і ті, що вже прийшли, і ті, що ще прийдуть.



Наскільки нинішній Майдан становить загрозу для вчорашньої опозиції?

- Я тверезий того, що систему ми не змогли зламати. Будемо стояти, поки не поміняється система. Не зможемо тут - перейдем на партизанку. 

Заходили, ось, до пана Турчинова в кабінет. Нам казали, що доступа до тєла уже нєт, а виявляється - є. Відвідали весь силовий блок, перших осіб. З паном Наливайченком поспілкувалися, з прокурором. До Яреми заходили, коли він захотів, щоб ми здали зброю - принесли йому ноші з бруківкою, біти імпровізовані, ручки від лопат і, безумовно, бублики (автошини - ред.). Кращою він не зміг нас забезпечити. Навіть такою не забезпечував.

В Авакова були?

- Були. Наливайченко виходив сам до нас, до інших ми заходили в кабінети. До Авакова ходили по питанню Донецька. Де були їхні структури? В нас зібрана купа інформації про те, як ведуть себе правоохоронці, близькі до Криму. Там часом зрада відверта. Те саме ми казали в кабінеті Турчинову. В армії часто вже й нема кого переманювати. Ми що, не бачили, кого ставили міністрами оборони?

Коли отримаємо президента, Порошенка, скажімо, плануєте до нього так само в кабінет заходити?

- Безумовно. Регулярно. Я вже знаю, по яких питаннях.

Що скажете про Правий Сектор?

Часом він нас називає занадто правими.

В Криму буде вже тихо найближчим часом?

- Я збираюся поїхати відпочивати в Крим, як тільки наведемо порядок з органами влади. Якщо це нескоро, значить поїду відпочивати зимою.

Ви що, вірите, що Крим відійде від України? А я ні. Ми жителі цієї країни, знаємо де і що тут є. Збагаченого урану достатньо навіть у Києві. Можемо зробити не настільки чисту бомбу, але хай пан Путін чекає, коли вона взірветься у нього в Москві.

Як ставитеся до Національної гвардії?

- Це підміна понять. Користуючись нагодою, нас пробують загнати в форму тих, хто в нас стріляв. Для того, щоб ми таким чином їх відмили. Якщо є потреба в підрозділах, ми маєм достатньо вишколених людей для того, щоб заповнити цілі підрозділи і можемо самі ними керувати. Але я поки що не бачу, щоб хтось збирався воювати. Нас просто відволікають. І поки ми вимушені дивитися на Крим – а дивимося набагато частіше, ніж політики – то озираючись назад, бачимо, що все продано і поміняно.

Ми не саботуємо заклики йти до Нацгвардії. Більше того, ми готові і чекаємо своєї черги. Хлопці вже облизуються, коли ж нас повезуть на полігон. Але треба розуміти, що людям показують іншу картинку, ніж є насправді. Ті люди, які пройшли вишколи, ще не значить, що потраплять у гвардію. Виявиться, що за станом здоров᾿я, за віком і за іншими ознаками 90% не пройде.

Є думка, що самооборону вишколюють, аби нею замінити міліцію.

- У політиків нема, ця думка є в нас. Ми дійсно є військовим підрозділом. І, можливо, тому ми досі живі – в нас не так багато летальних випадків. Але в нас є досить багато поранених, а це говорить про нашу активність. Наші хлопці без бронежилетів закривали собою медиків, коли їх розстрілювали, або й той захист, що мали, віддавали дівчаткам, які витягували поранених. Тому це не випадковість, що у нас мало смертельних втрат – бо є люди підготовлені, з ними займались не один день. Тому на вишколах в Нацгвардії ми із задоволеннях підемо, постріляємо і отримаємо "корочку", що ми пройшли вишкіл, і це буде практикою для нас. Але це не є для нас новим.

Перед собою ми поставили зовсім інші завдання. Наші люди зараз є і за кордоном – вивчають тамтешню техніку. Скоріше за все, нам не дадуть сюди людей з технікою, але можливо дадуть техніку. Ми дивимося трохи далі, ніж дивляться наші політики.

А в яких це стосунках "ваші люди" з військовими на Заході? Ви спілкуєтеся з ними в обхід українських політиків?

- Це робили раніше і зараз будемо робити. Згадайте історію, згадайте 1945-й і 1947-й.

Микола БОНДАР. Народився на Хмельниччині 1969 року. Закінчив у тому місті 8 школу. У збройних силах служив 1987-1989 року за межами СРСР. Решту життя провів на Хмельниччині. Приватний підприємець. Одна з фірм, якими керує - "Сільськогосподарське підприємство "Фельштин". Пояснює: "По-єврейськи це "базар на полі", по-німецьки - "камінь на полі". Село в нас так називається". Крім розгалуженого сільського господарства розвиває автомобілебудування (причепи). Каже, що аби переховати активи, нещодавно кинув їх на нову компанію. Вільний козак. 1993 прийняв присягу і належить до куреня Богдана Хмельницького. Член "Всеукраїнського Комітету захисту рідної землі". Вищої освіти та звань у козацтві не має. Розлучений. 12-річний син вчиться у Хмельницькому.

 Автор всіх фото: Сергій СТАРОСТЕНКО

Народний Оглядач