Загальна кількість переглядів сторінки

пʼятницю, 28 червня 2013 р.

День Конституції України в м.Новомосковськ

Сьогодні в місті Новомосковськ свято !!!




















Росія хоче депортувати на батьківщину 700 тис. українських громадян




Українцям загрожує депортація з Росії. Про це заявив керівник Федеральної міграційної служби Костянтин Ромодановський в ході міжнародної конференції «Російсько-українські відносини: реалії та перспективи», що відбулася в Москві. Подібний крок створив би не тільки соціальні проблеми для України, а й суттєво ускладнив би україно-російські відносини, вважають у Києві.
Ромодановський повідомив, звідки взялося вражаюче число українських кандидатів на депортацію: «На сьогоднішній день на російській території знаходиться близько півтора мільйонів громадян України. З них 111 тисяч законно працюють, 350 тисяч приїхали до родичів, вчитися, лікуватися. Виходить, що понад мільйон громадян України працюють без відповідного оформлення документів ». Чиновник нагадав, що російське законодавство передбачає різні заходи покарання для порушників міграційного та трудового законодавства: "Штрафи, видворення, позбавлення волі на строк до чотирьох років. На початку цього року почали діяти правила, згідно з якими іноземний громадянин, не повідомивши міграційну службу протягом 120 діб з моменту в'їзду в РФ, отримує закриття в'їзду на три роки. Це робиться автоматично. Ми сьогодні маємо близько 700 тисяч громадян України, які є кандидатами на закриття в'їзду».

Експерти в Києві припускають, що українських трудових мігрантів у Росії значно більше. Тільки минулого року прикордонні служби зафіксували більше 10 млн. тих, хто в'їхав. Це означає, що українці склали п'яту частину всіх іноземців, що перетинають російський кордон. Але простежити, хто з них скільки разів і з якою метою побував у Росії, практично неможливо в умовах безвізового режиму і чинного права українців в'їжджати до сусідньої країни за внутрішнім паспортом.

Віце-президент Інституту Горшеніна Олексій Лещенко підтвердив, що Росія традиційно залишається головним напрямком трудової міграції для українців: «Грає роль і свобода в'їзду, і проста схема працевлаштування (нехай і нелегального) і, звичайно, спільний культурний простір, володіння мовою, розуміння традицій , релігійна спільність ».

За даними Національного форуму профспілок України та міжнародної організації українців «Четверта хвиля», на частку Росії припадає майже 43% українських гастарбайтерів, на другому місці Польща (14,4%), на третьому - Італія (13,2%). Але і цю статистику не можна вважати цілком достовірною: на Заході багато українців теж трудяться нелегально. Про їх число побічно свідчать оприлюднені днями дані Єврокомісії, згідно з якими з 2011 року українці в ЄС зайняли перше місце по числу отримали посвідку на проживання. Тобто значна частина тих, хто виїхав на заробітки до Європи домоглася легалізації, вирішивши не повертатися. У Росії ж гастарбайтери не прагнуть легалізувати своє становище, щоб залишитися.

Експерти в Києві зазначають, що в умовах демографічної кризи, що переживається як Європою, так і Росією, українці могли б стати хорошим поповненням населення. На відміну від представників інших країн, що лідирують в міграційних потоках, вони добре освічені, виховані в загальноєвропейських культурних і релігійних традиціях. Крім того, виїхати за кордон на роботу планують в основному молоді люди. За даними директора Київського молодіжного центру праці Олександра Нагурного, 65% української молоді хочуть виїхати за кордон на заробітки, 14% розглядають можливість еміграції. Від того, в якому напрямку дивляться потенційні мігранти, залежить їхня думка про оптимальний векторі зовнішньої політики держави.



Лелека Січеслав

неділю, 23 червня 2013 р.

Боевики вывели украинских туристов из отеля и расстреляли.

Десять или двенадцать вооруженных людей вошли в отель, разбудили туристов, большинство из которых были альпинистами, после чего вывели их на улицу и расстреляли.

Турист из России и пятеро граждан Украины были убиты в результате вооруженного нападения на отель в воскресенье в провинции Гилгит на севере Пакистана, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на агентство Синьхуа.

Инцидент произошел около 00.30 по местному времени (23.30 мск).

Один из десяти погибших иностранных туристов был из России, пятеро - из Украины, трое - из Китая. Национальность еще одного туриста не установлена, сказал заместитель генерал-инспектора провинции Гилгит Али Шер (Ali Sher).

Тела погибших были доставлены вертолетом в столицу страны Исламабад. По словам Шера, большинство погибших были альпинистами. Отель расположен у подножья горы Нангапарбат, девятой по высоте в мире

Вину за расстрел украинцев в Пакистане взяла группировка "Джундуллах": "Эти иностранцы - наши враги, и мы гордо берем ответственность за их убийство"

Джерело :  Цензор.НЕТ

пʼятницю, 21 червня 2013 р.

ІНФОРМАЦІЙНА ДОПОМОГА ПАТРІОТУ



В рамках Школи Юного Відморозка минулого року відбувся тренінг з ІТ-безпеки. Дуже радимо його прочитати, адже принципи викладені на ньому можна застосовувати не лише для Інтернету.
Конспект написаний by Slavus

1)      -Доцільно мати комплексний підхід до власної безпеки не тільки в мережі і не тільки при важливих справах, а й в соціумі загалом. Жодні шифрування та захисні програми не дозволять уберегти важливу інформацію, якщо ти необачливо ділишся нею по мобільному телефону, знайомим і не дуже людям і т.д. Тобто при відсутності елементарної обачливості ІТ-безпека активіста скочується коту під хвіст;

2)      Потрібно пам’ятати, що не існує абсолютного захисту, який убезпечує на сто відсотків тебе і твою інформацію, ким би ти не був і чим би не займався. Відповідно, завжди треба виходити із можливості того, що інформація може так чи інакше потрапити в небажані руки. Це означає, що не слід перейматись архівуванням та зберіганням її на власних носіях. І взагалі зберіганням. Психологія інформаційної безпеки виходить із теоретичної можливості бути почутим небажаними людьми, із ким би ти не ділився інформацією;




3)      Пам’ятати, що найбільш слабка ланка інформаційного захисту - сама людина. З її ментальною недисциплінованістю, цікавістю, балакучістю і т.д.

4)      Всі поштові акаунти вітчизняних (і не тільки) служб дуже легко піддаються перевірці і прочитанню твоїх листів третьою особою, особливо якщо вона має службову посаду. Але у випадку із серверами, для прикладу, 'ukr.net', або 'mail.ru' це зробити значно легше, аніж із 'gmail.com', і це не слід забувати;


5)      Важлива навичка - пропис в браузерній строці адреси сайту https:// , де літера 's' - 'security' означає автоматичне шифрування трафіку, що значно заважає пошуку відвідувача сайту зацікавленою стороною;

6)      Необхідно мати декілька ідентичностей в мережі, які б були абсолютно різного характеру та наповнення. Вони також додають перешкод і труднощів у пошуку та виявленні власника адреси зацікавленою стороною; тобто, сьогодні ти бідний студент, завтра - маленька дівчина, тощо. Абсолютно недоцільно сконцентровувати в мережі всі дані про себе, тим паче в одному місці, якому б надійному воно не було. Чим більше сміття ти скидаєш в мережу, тим важче тебе ідентифікувати;


7)      Абсолютно помилково використовувати один пароль для різних сайтів, форумів, поштових скриньок. В такому випадку їх доступність третій стороні стає не гіпотетичною, а прямо послідовною; важливим моментом в паролях є використання службових символів, зміни регістру тексту, що також значно ускладнює їх підбір;

8)      Безпечно користуватись сайтами, на яких можно зберігати будь-яку захищену інформацію. Перший в цьому роді - 'clipperz'. Цей сайт працює за принципом нульового знання, що додає зручності у зберіганні конфеденційної інформації; ( http://www.clipperz.com/ )


9)      Безпечний ефект поштової служби несе послуга так званої одноразової пошти. Вона дозволяє перманентно створювати нові і нові аккаунти, які використовуються одноразово і видаляються по мірі передачі і отриманні інформації, відповідно, збиваючи зі сліду в пошуці автора листів. Зручним сайтом подібного роду є 'tempinbox' - сервіс одноразових поштових скриньок; ( http://www.tempinbox.com/ )

10)   Безпечний ефект дає використання програми 'tor' - унікального анонімайзера в своєму роді. Він діє за принципом утворення власних незалежних серверів в яких відбувається перекидання інформації адрес на шляху від комп’ютера до сайту. Тобто зацікавлена сторона, що бажає виявити користувача/власника акаунту/відвідувача сайту, кажучи образно, знаходить тільки кінцеву точку виходу інформації, останню ланку з ланцюжку, який створює tor



середу, 19 червня 2013 р.

РЕНЕСАНС БУРЕМНИХ ДЕВ’ЯНОСТИХ (АБО РАДЕНЬКИЙ ЩО ДУРНЕНЬКИЙ)

«Гарний товар потребує реклами тільки
тоді, коли виходить на ринок.
Масова реклама товару – це засіб збути
зовсім непотрібний вам товар».
(Американський менеджер
Нельсон Макінвейн, літо 1992 р.)

Те, що нині реклама дратує багатьох громадян України не треба доводити. Впевнений, що це відомо і рекламодавцям, і самим виробникам реклами. Отож останні і шукають засоби впливу на населення, щоб покращити збут продукції, бо інакше залишаться без роботи. Однак, для реклами, яка в ринкових умовах безумовно є товаром, також існують певні вимоги. Однією з таких вимог є її добросовісність, тобто вона не повинна мати прихованої недобросовісної інформації. За це в усьому цивілізованому світі жорстоко карають не тільки рекламодавців, а й тих хто таку інформацію розповсюджує. Однак вочевидь, що в Україні (хочеться вірити – поки що) цього немає.
За доказами далеко ходити не треба. Достатньо проаналізувати зміст реклами банку «Ренесанс Кредит», яка вже не перший день іде на телеканалі 1+1. За продемонстрованою в ній психологією поведінки головний герой її сюжету дуже нагадує Льоню Голубкова – «обличчя» реклами російської фінансової піраміди МММ часів другої половини 90-х років минулого століття. За скоєне МММ її організатор Сергій Мавроді був засуджений російською Фемідою на тривалий термін, відбув покарання і кілька років тому поновив свою діяльність – але вже в Україні. Безумовно, що між поведінкою Льоні Голубкова та героя реклами про згаданий вище банк є деяка різниця. Вона полягає в тому, що пан Голубков демонстрував свої дії, спрямовані на власне збагачення, а герой нової реклами старається для збагачення банку. При цьому, про те, у скільки насправді обходиться отриманий ним кредит, у сюжеті мова не йде. Говориться, що за кредит потрібно буде сплачувати «всього» одну гривню дев'яносто копійок за кожну тисячу гривень щодня. При цьому герой реклами на 1+1 танцює від радості, отримавши такий кредит, чим дивує своїх друзів та родичів, які прийшли до відділення банку. Хоча, якщо вони добре вміють рахувати, то привід не повірити в них дійсно є. Щоб довести останнє достатньо зробити маленькі розрахунки, які здатен виконати школяр початкової школи.
Зважаючи, що рік має 365 або 366 днів за кожну 1000 грн. кредиту герою сюжету доведеться сплатити:
1,90 грн. х 365 днів = 693,50 грн.
або
693,50 грн. : 1000 грн. х 100% = 69,35% річних.
В результаті такого «благодійного» кредитування клієнт через власну легковажність буде солідно пограбованим, а банк отримає надприбутки. Але пограбування, навіть на підставі легковажності клієнта, є злочином. Хоча, на мою думку, ще більшим злочином є реклама дурості.
Зважаючи, що наші «доблесні» правоохоронні органи зараз не захищають інтереси громадян, за рахунок яких вони отримують зарплатню, звертаюсь до керівництва та працівників телеканалів, насамперед телеканалу 1+1, з пропозицією припинити демонстрацію шкідливої і принизливої для громадян України згаданої вище реклами банку «Ренесанс Кредит».


Леонід Тартасюк, інженер та винахідник

вівторок, 18 червня 2013 р.

Може вже досить?!


Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,—
Панувала... Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? — Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,-
Не плакали б діти, мати не журилась.

Тарас Григорович Шевченко
9 жовтня 1843, Березань

пʼятницю, 14 червня 2013 р.

«Вишиванковий Всесвіт»


На захід прийшло близько 150 чоловік, він також став об’єднанням молодості та досвіду.
Приємно вразила різноманіття вишитих сорочок, а також абсолютна аполітичність акції, були лише державні прапори.
Було присутньо багато знайомих облич, котрі часто відвідують подібні патріотичні заходи.
Організаторами ходи було новоутворене об’єднання «Слава Україні» (ГО «Громадянська Асамблея України», ДОО «РУХ», ГО «Новий початок», ГО «Дух», ГО «Дніпропетровська правозахисна група», ДОО «Просвіта», ДОО ВО «Собор», ГО «Варта українського козацтва»,ДОО «Всеукраїнське братство ОУН-УПА  ім. генерала Романа Шухевича»,Дніпропетровська «Спільна Справа»)
Місце зустрічі – фестивальний майдан на набережній, початок о 18:00. Поки йшло приготування до початку самої ходи та підходили люди, хор співав українські пісні.
Також всі бажаючи там же могли купити вишиванку або автентичний сувенір.
Далі маршрут пролягав до пам’ятника молодому Шевченку. Дорогою співали пісні (куди ж без них?) : «два дубки», «попереду жахи шляхи» тощо.
На деякий час зупинились перепочити біля пам’ятника Шевченку, де заспівали невід’ємний «Реве та стогне».  Люди робили фото на згадку.
Далі рушили до парку Глоби – кінцевої точки маршруту.
Там козаки показали свою виставу. Після чого всі присутні хором заспівали гімн. Організатори висловили свою подяку всім присутнім.
Захід фільмували місцеві 9ий  та 34ий телеканали, було багато представників різних інтернет та друкованих видань.
Порівняно з 08.05 міліції менше, але були. Сутичок не було. Люди привітно ставились до учасників заходу. Часто цікавились: «Хто ви такі?». Лише одна жінка ще на початку, на набережній висловила своє обурення, що ніколи такого не було, а тут вийшли .

четвер, 13 червня 2013 р.

Молодики на околицях Києва влаштували розбірки стінка на стінку


У Києві в районі Новобіличів, на так званому Сахаліні, дві групи підлітків влаштували криваву бійку. Відео побоїща, яке з'явилося в Інтернеті, вже викликало бурхливі відгуки користувачів.


Як видно із запису, половина войовничо налаштованих підлітків була вдягнена лише у шорти, а їхні супротивники обрали своєю "формою" червоні футболки.

Після гучної "кричалки" "Один за всіх – та всі за одного!", перші кинулися у бійку. Хлопці розбилися на пари та лупцювали один одного до крові. Тих, хто падав на землю, добивали ногами по тулубу та голові.

В результаті, хлопців у шортах добряче побили "червоні". Повалених противників вони намагалися заставити лежати, бо інакше "вб'ють". Обидві сторони під час бійки гучно підбадьорювали себе матюками.

Після бійки хлопці в шортах змушені були піти, втираючи закривавлені обличчя.

Є відео

http://tsn.ua/kyiv/u-kiyevi-pidlitki-vlashtuvali-krivave-poboyische-stinka-na-stinku-298271.html

Моя Україна І (Вірші про Україну)

Моя Україно, кохана землиця,
Вродлива і юна, як чиста весна.
Дай людям напитись з живої криниці,
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!

Моя Україно, мій край синьоокий,
З любистку і м'яти, роси і води.
Блакитнеє небо і поле широке
Лікують криваві у серці сліди.

Моя Україно! Світання у полі,
Вінок золотистий, ясна височінь.
Багато пила полинової долі,
Багато страждала, тепер- відпочинь!

Моя Україно, розлогі смереки,
Озерні гаї і безкрайні степи.
В тобі передзвін обізвався далекий,
Озвалось відлуння лихої доби.

За тебе йшли битись на бій козаченьки,
Стрільці Січовії, повстанці УПА...
Поклали голівоньки браття рідненькі,
Щоб зникла із серця солона ропа.

За тебе земля обливалася кров'ю,
За тебе гармати ревли у полях.
Тебе захищали святою любов'ю,
Щоб вийти на світлий і праведний шлях.

Моя Україно! Тобі віддавали
Красу і талант, молодії літа,
А кляті собаки глумились, плювали,
Терзали тебе, моя ненько свята.

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Мерщій поєднаймо серця полум'яні
На вічні роки і прийдешні віки.

вівторок, 11 червня 2013 р.

Патріотизм 2.0

Боже! Скільки ж ми говоримо про патріотизм, націоналізм, його прояви і так далі. У Західній частині нашої країни – це звична тема для дискусій, діалогів, лекцій. Ба, навіть тостів! І переважна більшість, абсолютна більшість назве себе патріотом, але не націоналістом.

Адже, мовляв, націоналізм – це вже щось дуже радикальне.

Переливаючи з порожнього у порожнє, сходимося на тому, що ой, як всі любимо неньку Україну! А ті, що там у Києві, а точніше на вулиці Банковій – кляті запроданці та вбивці наших національних почуттів.

Та насправді кожна зі сторін дискусій, діалогів, лекцій та тостів забуває про свій справжній лихий псевдонаціоналізм.

За даними соціальних опитуваня Центру Разумкова, 38,1 % українців беззаперечно вважають себе патріотами своєї держави. 36,7 % відповіли, що скоріше є, аніж не є патріотами, і тільки 3,8% опитаних сказали, що не плекають у собі ніяких патріотичних почуттів.

Дамо політиці спокій, говоримо суто про, так би мовити, традиції, звичаї, кінець кінцем почуття, чи як це ще назвати? Мислення багатьох наших сучасників таке: я – патріот, Бандера – вождь, вільна Україна, таке інше. І цими словами насправді все й закінчується. Дій мінімум. Мізер.

Згоден, що нечисельних мітингів та усіляких урочистостей у країні вистачає, але не в масовці ж справа.

Справа в тому, що саме масовка і є верхівкою нашого патріотизму, про який всі точать ляси.

Власне, виникає запитання: а що ж таке той патріотизм?

Патріотизм – це вам не обізвати жидівкою Мілу Куніс.

Перш за все – це любов до рідної землі та свого народу, але й також національна свідомість. У цьому випадку вона, себто свідомість, не може бути другорядною. Як-то кажуть, будь-яка любов без діл є мертва.

Дивлячись правді у вічі: наша патріотична свідомість на нулі.

І з цього боку вилазить черв'як. Великий грубий черв'як, який пожирає суспільство із середини.

Ця свідомість проявляється не у ставленні до країни як такої, а безпосередньо у діях по відношенню до країни.

Простіше кажучи, вона вимірюється за результами праці на благо держави, особистого вкладу в розвиток її економіки, моралі, історії тощо.

Все виглядає доволі просто, втім простота швидко зводиться нанівець, коли згадуємо про особисті вклади.

Тут варто згадати корумпованість та хабарництво, куди ж без них? Беруть усі, хто може брати і це всім давно відомі речі. Та різниця є. Різниця в тому, хто бере: людина, яка не називає себе патріотом, та людина, котра б'є себе в груди, мовляв, за Батьківщину все зроблю, все віддам.

Щонайсмішніше – немало "патріотів" є хабарниками, хоч і осуджують цю справу та інших подібних собі хабарників. Це із власного досвіду.

Ці псевдопатріоти, власне, й баламутять воду, адже під маскою свідомого громадянина сприяють розбрату держави, її занепаду.

Патріотична свідомість проявляється не тільки в глобальному, а в повсякденних ситуаціях. Наприклад, у банальному ставленні людини до дотримання чистоти на природі чи у місті.

Лжепатріотство – ось, друзі, наша з вами біда.

Ще один цікавий нюанс: безперспективність патріотизму в Україні.

Патріотичні почуття повинна виховувати держава. Напевне, у цій справі найкращі американці та британці. До речі, поляки дуже високо стоять у патріотизмі. Перші слова малих поляків: мама, тато, Польща.

Влада цих держав робить колосальну ставку і витрачає чималі кошти на розвиток національних почуттів, національної ідентичності як такої, адже саме на цьому й базується дух єдності громадян, робить їх одним цілим, а тому й сильними.

Проте, говорячи про Україну, гадаю не варто казати про що піклується вітчизняний істеблішмент. Скажемо так: не вихованням національних почуттів.

Певна річ, молодим людям краще виїхати за кордон, якщо держава їм нічого не може запропонувати ні в екномічному плані, ні в моральному.

Про яке майбутнє патріотизму може йти мова, коли ледь не кожен другий українець, який народився в роки незалежності (!), хотів би покинути Україну?

До чого насправді я веду: панове, якщо ви не можете довести на ділі, що ви патріот – просто не називайте себе так. Дим є, запах чутно, та ось вогню не видно. Часом краще помовчати.



Роман Кравець, для УП

http://www.pravda.com.ua/columns/2013/01/9/6981042/

понеділок, 10 червня 2013 р.

Таке може бути лише в нашій країні.

Сегодня, 10 июня, столичная ГАИ изложила свою версию событий, произошедших в минувший четверг, когда на улице Картвелишвили на Борщаговке водитель автомобиля Daewoo Nexia сбил 17-летнюю девушку.

Как выяснилось, автомобиль принадлежит одной из частных охранных служб.

"После совершения аварии с расположенного неподалеку развлекательного заведения вышла группа молодых людей, которые начали мешать инспекторам ГАИ оформлять ДТП", - говорится в сообщении.

По словам гаишников, молодежь выкрикивала нецензурные слова и обвиняла водителя в том, что тот якобы находится за рулем в нетрезвом состоянии. Когда инспекторы ГАИ пытались отвезти водителя Daewoo к врачу-наркологу, чтобы проверить его на состояние опьянения, то толпа начала препятствовать движению служебного автомобиля ГАИ.

На место ДТП был вызван патруль Святошинского РОВД в городе Киеве. Работники ГАИ на месте происшествия с помощью прибора Драгер, в присутствии свидетелей, проверили водителя на состояние опьянения. Водитель оказался трезвым.

Потом карета скорой помощи госпитализировала пострадавшую в больницу Охматдет с предварительным диагнозом: закрытая черепно-мозговая травма, закрытая травма грудной клетки, сотрясение головного мозга.

По словам гаишников, пострадавшая объяснила, что претензий к водителю не имеет и переходила дорогу на запрещающий красный сигнал светофора. Позже, после тщательного обследования в больнице, предварительный диагноз врачей скорой не подтвердился. В то же время установлено, что у пострадавшей ушиб медиальной лодыжки левого голеностопного сустава.

По словам очевидцев события разворачивались иначе. В машине виновников ДТП находилось четверо представителя охранного агентства Берег, от которых якобы сильно пахло алкоголем. Как заявили свидетели происшествия радио Голос Столицы, сотрудники ГАИ, прибывшие на место событий, в течение нескольких часов не хотели брать у нарушителей пробу на алкоголь.

Более того, очевидцы утверждают, что, сбив девушку, охранники силой затащили ее в машину и пытались заставить пострадавшую написать признание в том, что в наезде виновата она сама. Через четыре часа после ДТП из четырех охранников на месте событий остался лишь один, трое скрылись в неизвестном направлении.

"Их примеру решили последовать и сотрудники ГАИ, но толпа, собравшаяся на месте происшествия, пыталась загородить им путь, останавливая проезжающие машины и прося водителей создать заслон из автомобилей. Против нескольких человек правоохранители применили газ из баллончиков со слезоточивым газом", - заявили очевидцы.

http://korrespondent.net/kyiv/1569075-oformlenie-dtp-na-borshchagovke-v-kieve-pereroslo-v-stolknovenie-mestnyh-zhitelej-s-miliciej

пʼятницю, 7 червня 2013 р.

В Криму активізовуються ісламісти

Поки міліція і СБУ займаються переслідуванням націоналістів, в Криму активізовуються ісламісти.

Близько 2000 прихильників організації "Хізб ут-Тахрір" взяли сьогодні участь в несанкціонованому мітингу в Сімферополі. Акція була приурочена до річниці розпаду Османської імперії. Учасники мітингу закликали до відновлення Халіфату: "Ми - мусульмани, наша Конституція - коран". Також вони закликали всіх мусульман Криму приєднуватись і пропагувати ісламський спосіб життя.






Незважаючи на те, що мітинг був офіційно заборонений, органи "правопорядку" ніяк не перешкоджали його проведенню. Зразу згадуються акції українських націоналістів, для зриву яких влада застосовує всі ресурси - міліцію, прокуратуру, "Беркут", СБУ і т.д.

"Хізб ут-Тахрір" (Ісламська партія звільнення) - міжнародна ісламістська організація, заборонена в багатьох країнах світу через екстремізм. Основна мета - побудова всесвітньої ісламської держави - Халіфату. В Криму безперешкодно діє з 2003 року.


Інформація взята з спільноти вк http://vk.com/nationalists?w=wall-23695154_28073

вівторок, 4 червня 2013 р.

Вибір за тобою

Якщо вдивлятись в порожнечу,
То врешті-решт вона тебе поглине.
Якщо наважитись на втечу,
Тобі стрілятимуть у спину.

Коли продовжиш боротьбу,
То раз у раз триматимеш удари.
Якщо терпітимеш ганьбу -
Місце тобі серед отари!

Якщо не діяти й молитись,
Хіба що ти розіб'єш лоб.
Як бігти й на червоний не спинитись,
Може запізно буде натискати "стоп".

Коли у відповідь мовчати -
Накинуться всі разом - Боже, крий!
Якщо зірватись, закричати,
То вирішать. що ти дурний.

Якщо почати вибачатись,
То щирість слабкістю смердить.
Коли волати й матюкатись,
То тупо горло заболить.

Якщо не кланятись нікому,
То спробують зігнути все одно.
Коли під стіл ховатися від грому,
Дивитимуться наче на гівно.

Коли їх п'ятеро - ти сам,
Здаватись - чи ножа дістати?
Прийняти гордо дев'ять грам?
Чи просто шкуру врятувати?

Завжди в нас: бути чи не бути.
І як воно по тому поведеться?
Стояти рівно? Спину гнути?
Все ж обирати доведеться.

Микола Матвєєв



Повернення практики "троєк НКВД"

В дитинстві я ще застав покоління, що пам'ятали війну, яку тоді називали Великою Вітчизняною, та роки, які їй передували – коли створювались колгоспи, була «голодовка» (так тоді говорили про Голодомор) і «репресіровали» людей. Тоді, в дитячі роки, з розповідей дорослих я дізнався про ту, без перебільшення, Велику М'ясорубку, влаштовану Лєніним, Сталіним та їхніми прибічниками в селі, де я народився і в країні в цілому. Навіть через сорок років люди боялися розповідати про Голодомор, та й важко їм було згадувати ті жахливі подробиці. Звичайно, очевидці тих подій мало розповідали про «заградотряди», які стріляли в спину бійцям, женучи їх в бій під дулами своїх кулеметів – небагато вціліло тих, хто міг про це розповісти. Тоді ж я дізнався про існування «троєк НКВД», але тих, хто потрапив у їх лапи, почути мені не довелось – вони загинули в нетрях ГУЛАГу, на війні або померли відразу після війни. Зараз ця інформація є загальнодоступною – її можна знайти, наприклад, у Вікіпедії.
Особлива трійка НКВД — орган позасудового винесення вироків, що існував в СССР протягом 1937–1938 років. Трійки формувалися зазвичай на рівні області. Складалися з начальника підрозділу НКВС, секретаря обкому партії і прокурора. Трійки НКВД, як і Особлива нарада НКВД, не мали нічого спільного з кримінальним судочинством: вони були позбавлені таких головних принципів судочинства як незалежність суду, змагальність і рівність сторін перед судом та законом.
Здійснюючи слідство, трійки НКВД керувалися «спрощеною процедурою», не дотримуючись більшості нормативних вимог тодішнього кримінально-процесуального кодексу СССР, в результаті чого жертвами, зазвичай, ставали невинні люди. Проводячи, як правило, заочний розгляд кримінальних справ без участі обвинуваченого та його захисника, совєцька влада в особі трійок НКВД порушувала вимоги 111-ї статті сталінської конституції, норми котрої вимагали без винятків відкритий розгляд справ у судах із забезпеченням обвинуваченому права на захист. Загалом, завдання трійки НКВД часто зводилося до затвердження вироків громадянам, котрі вже раніше фактично були винесені рішеннями державних та партійних органів.
Про «трійки» можна прочитати і в того ж Солженіцина («Архипелаг ГУЛАг» та низка інших творів). Виглядало це приблизно так – жив собі чоловік, нікого не чіпав, працював, ростив дитину. Аж ось його односельцю сподобалась його дружина. Донос цього односельця в НКВД, що чоловік ніби то «казав погано про савєцьку власть, а потому єсть враг народу» і… Прийшли соколики з «органів», «взяли під білі руки» людину – налякану і вельми здивовану: «За що?» (приклад цей – з життя, донощик потім одружився на жінці, яка йому впала в око – вони жили на одній з нами вулиці). Привід до написання доносу, звичайно, міг бути й іншим – хіба мало причин для неприязні між людьми. Після того, як бідолаха потрапляв у камеру, його долю «трійка» могла вирішити й без його участі – присуд оголошували при посадці в тюремний вагон-«столипін» перед поїздкою в один із сталінських таборів або перед могильною ямою. Така процедура дуже дивувала громадян з інших, більш цивілізованих країн, які не могли повірити, що їм не дадуть сказати навіть слово для свого виправдання.
Від тих недобрих часів пройшло вже багато років, і, здавалося б, люди їх стали забувати. Але одна подія заставила мене згадати про «трійки НКВД» – випадок з нашим товаришем Леонідом Тартасюком, який в цьому, 2013 році, зустрівся з практикою «трійок» особисто. Поки що до табору ГУЛАГ справа не дійшла, але картина вже дуже схожа на практику сталінських часів, та й «ще не вечір». Але – про все по порядку.
У пана Леоніда, який зараз проживає в Кіровограді, в Павлограді залишилась квартира. Комунальні послуги він сплачує регулярно, в тому числі й плату за спожитий газ. Щоб випадково не пропустити платіж і щоб не витрачати свій час кожен місяць на біганину в банківські установи, Леонід Володимирович встановив регулярний електронний платіж на рахунок Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» зі своєї банківської картки у «Приватбанку». Тобто, кожен місяць автоматично на певне число з його карткового рахунку перераховувалась необхідна сума.
Десь на початку другої половини жовтня 2012 року несподівано з'ясувалось, на превелике здивування пана Леоніда, що чомусь утворився борг у 515 гривень 76 копійок. Виявилось, що «Дніпропетровськгаз» змінив розрахунковий рахунок, не повідомивши про це ні Леоніда Тартасюка, ні «Приватбанк». 23 жовтня 2012 року цей борг було погашено. Про те, що відбувалося далі, Леоніду Володимировичу стало відомо лише в кінці травня 2013 року. Виявляється, 23 листопада 2012 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В. О. виніс рішення у вигляді судового наказу по справі № 429/10449/12, яким передбачається стягнення боргу з Тартасюка Л. В. у розмірі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) гривень 76 копійок та стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп. Ніяких повісток ні Леонід Володимирович, ні його родичі чи сусіди не отримували. Не було повідомлено про направлений до суду позов і якимось іншим способом, хоча це виглядає досить дивним в епоху Інтернету та мобільних телефонів. Про судове засідання і судовий наказ від 23 листопада 2012 року (справа № 429/10449/12) Тартасюк дізнався з листа від судового виконавця, де йому пропонувалось заплатити 515 грн. 76 коп. боргу і чомусь 147 грн. (у судовому наказі – 107 гривень 30 копійок) судового збору.
Виникає ціла низка запитань до тих, хто придумав такі закони «з сюрпризами» і до тих, хто ними послуговувався. Наприклад, чи спробував хтось знайти відповідача і вручити йому повістку або, хоча б, зателефонувати йому на мобільний? І хто буде нести відповідальність за надання неправдивих даних суду? Крім цього – чому судовий наказ не вручений Тартасюку Л. В. на руки більш ніж через півроку після його оголошення? А чому судовий виконавець не перевірив ситуацію з платою за газ перед тим, як надсилати лист з вимогою сплатити «борг»? Адже на момент відправки цього листа боргу просто не існувало. Думаю, хтось пояснить і те, чому судовий збір, поки тягнулась ця справа, зріс на сорок гривень.
Багато українців живуть собі спокійно і гадки не мають, що в будь-який момент їх життя може суттєво ускладнитись, і для цього зовсім не обов'язково виходити на акції протесту проти влади. Сума в 515 гривень ніби й невелика, але ж таким самим чином можна намалювати й більш суттєву цифру. А потім, наприклад, продати за борги квартиру чи автомобіль «боржника», про що той дізнається, наприклад, повернувшись з відпочинку, відрядження або з заробітків. Зважаючи на той правовий хаос в державі, коли Конституційний суд вводить в дію Конституцію (!!!), «мажор» вбиває людину і уникає тяжкого покарання, на мирних демонстрантів нападають бойовики, яких «кришує» міліція, а суди стягують неіснуючі борги, наступним кроком дуже просто може бути повернення «трійок» з «правом» без суду виносити вироки, як в СССР у 30-ті роки. А те, що Магадан і Колима (місця, де було багато таборів ГУЛАГу) залишились в іншій країні не повинно нас надто розслабляти – не дарма (ой, не дарма!) влада підписала меморандум про участь у Митному союзі.


Микола Осіпчук



понеділок, 3 червня 2013 р.

Деятельность интернет-пользователей Украины будет отслеживаться МВД

Поддержку государственному ведомству будут оказывать операторы и провайдеры интернета.

Как сообщает один из пользователей habrahabr под псевдонимом djkobraz, в Госкомпредпринимательство от МВД был внесен законопроект для внесения поправок в 39 статью Закона «О телекоммуникации». Нововведения предусматривают, что операторы телекоммуникации и провайдеры интернета будут помогать МВД в слежке за пользователями. Примечательно, что законопроект был подан без переговоров с общественностью и организациями, которых он непосредственно затронет.

Авторы законопроекта внесли поправки в пункт закона, который касается обязанностей операторов и провайдеров телекоммуникаций: «Операторы телекоммуникаций обязаны за собственные средства устанавливать на своих телекоммуникационных сетях технические средства, необходимые для осуществления уполномоченными органами оперативно-розыскных мероприятий, проведение негласных следственных (розыскных) действий и обеспечения временного доступа к вещам и документам, которые содержат информацию о связи, абоненте, предоставлении телекоммуникационных услуг, в том числе получение услуг, их длительности, содержании, маршрутов передачи и т.д., и обеспечивать функционирование этих технических средств, а также в пределах своих полномочий содействовать проведению оперативно-розыскных мероприятий, негласных следственных (розыскных) действий и временном доступе к указанной информации с использованием информационно-телекоммуникационных систем и недопущению разглашения организационных и тактических приемов их проведения. Операторы телекоммуникаций обязаны обеспечивать защиту указанных технических средств от несанкционированного доступа».

Операторам, провайдерам и пользователям законопроект не сулит ничего хорошего. Первым он добавит хлопот с правоохранительными органами, а также понесет за собой немалые затраты на закупку нового оборудования, обучение персонала и пр. Пользователям теперь также нужно будет трижды подумать перед тем, как скачать или написать что-либо, потому что власти будут иметь доступ ко всему.

Подробнее: http://www.securitylab.ru/news/440510.php

неділю, 2 червня 2013 р.

Представники ГР "Лелека" брали інтерв'ю в маленьких Українців

1 червня – Міжнародний день захисту дітей!
В цей день представники ГР "Лелека" брали інтерв'ю в маленьких Українців.




Як це було, ви зможете переглянути  у відеоматеріалі.

Массовая гибель рыбы зафиксирована под Харьковом





30 мая в поселке Карачевка на Харьковщине произошел мор рыбы. Еще сегодня дохлая плотва и красноперка плавают на поверхности воды с жабрами, забитыми чем-то черным.


О ЧП госинспекторы «Харьковгосрыбоохраны» узнали от телевизионщиков, которые выезжали на место происшествия по просьбе обеспокоенных местных жителей. Утром, 1 июня, рыбоохрана побывала на реке, подсчитала и сфотографировала мертвую рыбу на поверхности воды, рассказывает госинспектор Иван Григорчук.
«Рыбы не сильно много. С десяток красноперки и столько же плотвы. Много поклевали чайки, а та, которая погибла раньше, опустилась на дно», — говорит Иван Григорчук.
По его словам, рыба выбрасывалась из воды недалеко от коксохимического завода возле моста и на протяжении около километра. Но хотя бы приблизительное количество погибшей рыбы госинспектор назвать не смог. Причин мора рыбы госинспектор также не называет. Говорит, что еще не готовы лабораторные исследования.
«Скорее всего, что был выброс из очистных сооружений, потому что вода была мутная и на ней плавала пленка. Рыба погибла из-за недостатка кислорода. Сейчас проводятся исследования воды, а образцы рыбы взяли ветеринары», — отмечает госинспектор.
Иван Григорчук предполагает, что рыба больше не гибнет, а на поверхности воды остается та, которая умерла ранее.
Сейчас рыбоохрана готовится передать информацию о ЧП экологической инспекции, и, если нарушение будет выявлено, делом займется прокуратура.

Джерело

суботу, 1 червня 2013 р.

група "ЛЕЛЕК"

Сьогодні "Міжнародний день захисту дітей".


Представники ГР "Лелека" брали інтерв'ю в маленьких Українців. Фото та відео будуть пізніше, а зараз лише  група "ЛЕЛЕК" котрі сьогодні працювали. .