Минулого тижня відбулось чимало визначних подій, однак я вирішив звернути увагу суспільства лише на одну, яку вважаю найбільш важливою для майбутнього України. Урядовці різних рангів та деякі політики вже не перший день ведуть мову про стратегічний об’єкт України, а саме – українську ГТС (газотранспортну систему). Однак лише на минулому тижні у «Верховній Зраді» було зареєстровано законопроект про дозвіл на приватизацію НАК «Нафтогаз» та її «дочок». Очевидно, що він суперечить вимогам 68-ї статті чинної Конституції, бо кілька років тому набрав чинності закон який забороняє будь-яку приватизацію об'єктів «Нафтогазу».
В здорової частини суспільства не викликає сумніву, що авторами його є найгірші представники провладної більшості, які, за сумісництвом, є представниками проросійської «п'ятої колони». Я вже писав про наслідки втрати Україною контролю над власною ГТС, однак вважаю за доцільне нагадати, що в такій приватизації найбільш зацікавлена російська влада. Бо такий контроль ставить хрест спочатку на енергетичній незалежності України, навіть за умов повного забезпечення її газом власного видобутку, а невдовзі – і на існуванні її як держави. Про експорт українського, азербайджанського або середньоазійського газу територією Україну за такого розвитку подій не може бути й мови.
На моє переконання, прийняття згаданого закону, навіть за чинного законодавства, може бути кваліфіковане, як державна зрада. Проте, таке за чинної влади може відбутися так само, як відбулася ратифікація ганебних Харківських угод, які узаконили окупацію 18 тис. га Чорноморського узбережжя Криму до 2042 р. Задля полегшення прийняття згаданого злочинного законопроекту «фахівцями» чинної влади з подачі Кремля, задовго до його реєстрації, суспільству настирно нав’язується думка про велику зношеність української ГТС, яка через кілька років може перетворитися на металобрухт. При цьому ніхто з прихильників приватизації чи передачі її в оренду не дає відповіді на просте запитання: «Навіщо російському «Газпрому» український металобрухт?»
Спробую самотужки отримати відповідь на нього. На мій погляд, запущена російською владою і підтримана не тільки представниками проросійської п'ятої колони, теза про український металобрухт є переконливим доказом намірів російської влади або придбати, або взяти українську ГТС в оренду за ціною металобрухту. Ця авантюрна оборудка вельми вигідна для Росії не стільки з економічної, скільки із стратегічної точки зору, адже існуючі унікальні українські газосховища можуть існувати ще не одну сотню років.
А чи дійсно українські трубопроводи є лише купою іржавого залізяччя? Для відповіді на це питання варто врахувати, що по закладених в землю газогонах транспортується газ, який не має абразивних властивостей і через вибухонебезпечність в ньому не допускається вміст достатньої для іржавіння кількості головного його чинника, а саме – повітря. Закопана ж в землю зовнішня сторона газогонів, за чинними в час їх будівництва нормативами, мала достатньо товсте і міцне паперово-бітумне покриття. А воно перешкоджає потраплянню до зовнішніх поверхонь труб не тільки вологи, а й повітря, отже – поіржавіти вона не повинна. Адже не поіржавіли за 40 років прокладені назовні вздовж мого будинку труби, не менш як кілька тисяч разів змочені дощами та снігом. В тому, що вони не іржаві, я переконався кілька років тому, коли в будинку встановлювали газовий лічильник. А ці труби були просто пофарбовані, без всякого паперово-бітумного шару.
Зважаючи на викладене вище, можна констатувати, що будь-чиї заяви про те, що українська ГТС може найближчим часом перетворитись на металобрухт є нічим іншим, як черговим міфом російської влади. необхідним не тільки для чергового пограбування України, але й знищення її державності. Саме так, бо продаж ГТС або передача її в оренду Росії дасть їй підстави для введення на територію суверенної України свого війська для «захисту» від України вкраденого в неї стратегічного майна.
Леонід Тартасюк,
інженер та винахідник
LELEKA NEWS
Немає коментарів:
Дописати коментар