Загальна кількість переглядів сторінки

середу, 13 березня 2013 р.

Велике "Богданівське" повстання 1930 року.

  В квітні 1930 року на території сучасних Петропавлівського, Павлоградського, Близнюківського, Красноармійського районів, до Ясиноватої включно, розгорнулось широкомасштабне повстання селян та робітників. В Павлоградському повіті його керівниками були К.С Глібов, М. І. Пуц та Вороб'йов. Повстанці вийшли зі слободи Осадчої, та хуторів Вербський і Путятин. Вранці 5 квітня 1930 року загони повстанців, рухаючись на Павлоград, прийшли в села Богданівку та Тернівку. В кожному селі селяни знищували активістів колгоспного руху: так, в Осадчому було вбито 30 чоловік, в Тернівці три чоловіка. В Богданівці Глібов організував мітинг, на якому виступив та пояснив всім селянам, що вони виступають за Ради без комуністів.


Прямо на мітингу було повішено комуністичних активістів Суворкіна, Беспалого, Григорія Стащикова, Іллю Лєшньова. Місцеві партійні активісти брати Григорій та Василь Чеснокови пробрались на дзвіницю церкви та почали бити в дзвони та кричати, що в селі повстали селяни, за це їх було скинуто з дзвіниці. Потому, колони повсталих рушили на Павлоград. Дорога з Богданівки на Богуслав і Павлоград пролягала правіше від сучасної, якою тепер їздимо на роботу на шахту. Богданівського лісу тоді ще не було, по всій долині Самари були розкидані пісчані горби-дюни. Саме за ними і влаштували засідку регулярні частини ГПУ.

Як відомо в Павлограді був розташований кавалерійський полк, місцем його дислокації були колишні казарми по дорозі на залізничний вокзал. Комполка Мєдвєдєв відмовився віддати наказ про придушення подібних виступів в селі Дмитрівка в тіж самі дні, і навіть вступив з ними у переговори. Свої дії він обґрунтував тим що не може стріляти в своїх класових братів, простих селян. За це його було розстріляно прямо в ДОПРі, який існує дотепер: це будинок на перехресті вулиць Дзержинського та Пролетарської

Для придушення повстання саме в Павлоградському повіті використали прикомандировані військові частини ГПУ з Харкова та Дніпропетровська. Ще були залучені комуністична й комсомольська ячейка комуністичної партії, що розташовувалась в м Павлограді. Як згадує один з родичів секретаря Павлоградського Політбюро: "У всіх більшовиків Павлограда вдома та при собі особисто завжди була зброя, яку в разі чого вони могли застосовувати. В ті дні, 5 квітня 1930 року, вся комячейка склала особливий загін, і разом з відділом ГПУ влаштувала засідку на повстанські колони." Як свідчить один з богданівців, тоді він семирічним хлопцем разом з батьками садив картоплю, город їх був на околиці села, коло піщаних дюн. Війська почали вести кулеметний вогонь по колонам, що рухались дорогою, у повсталих зі зброї були тільки нагани та шаблі, навіть не було ні одного кулемета. Як згадували свідки, "Над долиною ще три дні стояв дрібний білий пух, поки його рознесло вітром. Повсталих було так багато, і кіннотникам не вистачало седел, тому замість них вони використовували подушки..." Всього загін Глібова налічував близько 800 чоловік, а в тих колонах людей, що рухались з Богданівки до Богуслава було, за оцінками старожилів, до 3000 чоловік.

Після розтрілу селян, війська ГПУ та комуністи влаштували «зачистки» по Богданівці та Тернівці. Знищували всіх, хто навіть підозрювався у приналежності до повстанців. Людей знаходили й вбивали по горищах й погребах. Як пригадують павлоградці - школярі, які їздили у 50-ті роки до Богданівки прибирати кукурудзу, "Богданівські діди так боялися міліції, що уникали зустрічі навіть з міліцейською машиною, тікали в кукурудзу".
Як було придушено повстання, народний гнів так і не вщух, продовжувались збройні виступи проти "радянської" влади що вела примусову колективізацію. Як пише газета "Світло Жовтня" за 5 березня 1965 року : "Розгромом заколоту куркулів Богданівки, боротьба за колгоспи ще не закінчується.... В запеклій ненависті до радянського ладу куркульство доходить до того, що починає вбивати партійних, радянських, комсомольських активістів, керівних працівників колективів."
Це повстання павлоградська преса подавала як локальне "Богданівське" . Це навмисне обдурювання людей. Повстання зародилось в Петропавлівському районі в слободі Осадчій та Пуцових хуторах. Як згадувала сестра К.С Глібова, воно було організоване на території сучасних Дніпропетровської, Харківської та Донецької областей в багатьох селах. Через те, що багато членів організації виступили не одночасно, і багато людей швидко склали зброю, воно було придушено. Цікаво, що самого К.С. Глібова засудили до ув'язнення, після відбування покарання він вернувся в Україну і працював шахтарем на одній з шахт Донбасу.
М.І. Пуц був з роду засновка Пуцових Хуторів в Петропавлівському районі, на землях колишнього колгоспу ім 22 партз'їзду КПСС. Тепер цього села нема, з початком Хрущовської відлиги в ньому відбулися виступи селян-колгоспників щодо справедливої оплати їх нелегкої праці. Чи-то через них, чи-то через те, що село визнали "неперспективним", але в 60-х роках в ньому закрили магазин, відмінили автобусний маршрут, закрили та розібрали ферму, і потихеньку люди розбіглись, роз'їхались хто куди. Пуцові хутори були також і в Павлоградському районі, в 30-х роках це село було перейменоване на Тельмана, зараз розташоване коло шахти Дніпровська.

ДЖЕРЕЛО  http://ruthenos.org.ua/HTML/Statti/5kvitna.html

Немає коментарів:

Дописати коментар