Багряний, Новомосковські патріоти та СССР

Я один із тих сотень тисяч людей-українців, що не хочуть повертатися додому, під большевизм, дивуючи тим цілий світ.
Я є українець, робітник з походження, маю 35 років, урожений на Полтавщині, зараз живу без сталого житла, в вічній нужді, никаючи, як бездомний пес по Европі утікаючи перед репатріяційними комісіями з СССР, хочуть повернути мене на "родіну".
Я не хочу повертатись на ту "родіну". Нас сотні тисяч тих, що не хочуть повертати. Нас беруть з застосуванням зброї, але ми чинимо скажений опір, ми воліємо вмерти тут на чужині, але не вертатись на ту "родіну". Я беру це слово в лапки, як слово ненависне для нас страшним змістом, як слово чуже, з таким не зрівняним цинізмом навязуване нам совєтською пропагандою. Більшовики зробили для 100 національностей єдину "совєтську родіну" і навязують її силою цю страшну "тюрму народів", іменовану СССР.
Вони її величають "родіна" і ганяються за нами по цілому світу, щоб на аркані потягти нас назад на ту "родіну". При одній думці, що вони таки спіймають й повернуть, в мене сивілі волосся і вожу з собою дозу ціаністого калія, як останній засіб самозахисту перед сталінським соціялізмом, перед тою "родіною".
Для європейців і для громадян всіх частин світу /крім СССР/ дивно й не зрозуміло, як то може людина утікати від своєї вітчизни і не хотіти пвертатись до неї? То мабуть великі злочинці, що бояться кари за великі гріхи перед своєю вітчизною?
Мабуть тому до нас ставляться з такою ворожістю.
Дійсно, тут є чому дивуватися для тих, для кого слово Вітчизна наповнене святим змістом. Що може бути милішого за Вітчизну, за ту землю, де родився і ходив по ній дитячими ногами, де лежать кости предків, де могила матері.
Для нас слово Вітчизна теж наповнене святим змістом, і може більше як будь для кого іншого. Але не сталінська "родіна". Мені моя Вітчизна сниться щоночі. Вітчизна моя, Україна, одна з "рівноправних" республік в федерації, іменованій СССР. Я не тільки не є злочинцем супроти своєї Вітчизни, а, навпаки, я висидів за неї третину свого життя по совєтських тюрмах і концентратах ще до війни.
Вона мені сниться щоночі, і всеж я не хочу нині повертатись до неї.
Чому?
Бо там більшовизм.

Іван Багряний


В місті Новомосковську, патріоти висловлюють свою позицію стосовно СССРу таким чином :