Шановні
користувачі Інтернету! Чи вам не здається, що всі ми з вами є
маріонетками в театрі абсурду під назвою «Незалежна Україна»? А
ляльководи знаходяться, як в самій Україні, так і за її межами. До чого я
веду? Ходимо ми з вами, шановні українці, по одному і тому ж колу,
скільки разів наступаємо на одні і ті ж граблі, набиваємо собі гулі на
лобі, чухаємо потилиці: «Знову обвели навколо пальця». І в котрий раз
задаємо собі питання: «Що ж робити?». Скільки пам'ятаю, починаючи з 1991року, ми чули
заклинання про об’єднання демократичних сил, але кожного разу після
чергових виборів проукраїнські сили втрачали свої позиції, і ось ми
дійшли до того,що на даний момент треба починати все спочатку. І як
завжди на перше місце ставлять запитання: «Що робити? І Куди йти. В
Європу чи в Азію?»
І
всі забувають,що в нас немає часу на роздуми. Сучасний Світ
поляризується і розділяється на сильні і успішні країни та на тих, кому
відводиться роль обслуговуючих країн для постачання дешевої робочої
сили. Якщо ми поглянемо на країни, які мають потужний вплив на світову
політику, то це країни в основному з давньою історією, звичаями,
мононаціональні, в яких свято шанують своїх предків. Ці країни мають
гарні перспективи і в майбутньому залишитися серед світової еліти.
Сполучені Штати Америки, на жаль, очікують не радісні перспективи на
майбутнє. Я маю на увазі прискорені темпи приросту афроамериканців і
катастрофічне скорочення білого населення, що не є добре для цієї
країни. А що ж наразі маємо ми?
Ситуація
з самовизначенням у нас катастрофічна? Українцям наполегливо
нав’язується думка, що всі ми є українцями незалежно від національності,
ні від того якою мовою розмовляємо, ні від того які цінності
сповідуємо. Сучасна Україна нагадує собою амебу з броунівським рухом
всередині. Тут, на жаль, ніякі вибори не допоможуть. Пацієнт безнадійно
хворий, якщо мислячі і амбітні українці не зможуть об’єднати свої
зусилля для порятунку цього пацієнта, тобто пошуку виходу з глухого кута
, куди загнали Україну і українців. Але зробити це можна при одній
умові – якщо ми усвідомимо, нарешті, хто ми є в цьому світі. Наші предки
залишили нам величезну спадщину, потужний масив знань в усіх галузях
людського життя, а ми як сліпі цуценята – не бачимо цього і шукаємо
рецептів одужання, які нам люб’язно підсовують наші «любі друзі» з-за
меж України.
Невже
не зрозуміло,що ми в сучасному Світі нікому не потрібні, окрім самих
себе, по одній простій причині – у нас є те чого не має у них – 80%
світових запасів чорнозему! А в ХХІ ст. вся боротьба буде вестися за
розподіл природних та інтелектуальних ресурсів планети. В цьому Світі
існує простий Закон буття – якщо ти шануєш своїх предків, звичаї і мову,
тоді ти завжди будеш переможцем, і навпаки – якщо ти відвертаєшся від
всього цього, тебе постійно будуть супроводжувати невдачі. Як нас можуть
поважати чужинці, якщо ми не поважаємо себе навіть в такому святому і
зрозумілому для всіх людей у Світі питанні, як рідна мова – і через
20-років Незалежності майже половина українців соромляться розмовляти
солов’їною і співучою. А має бути навпаки – причетність до української
нації повинна викликати у людини гордість за нашу славну історію і за
те, що ми дали людській цивілізації. УКРАЇНЕЦЬ – це звучить гордо, бо УК
– РА – Ї –НЕЦЬ це той кому дані знання від СОНЦЯ! УК – знання, наука,
розум; РА – сонце.
м. Павлоград, Микола Заремба.
Немає коментарів:
Дописати коментар