В нього вистачило глузду її покохати,
“Твоє
обличчя з діаманту, а очі ніби смарагди”,
Він
говорив їй, але вона все мовчала,
Бо
по Українські не бельмеса, але його теж
кохала…
Час
все біжить як вода: в годинах хвилини,
Вона
бачить в ньому чоловіка, а він в ній
бачить дружину…
Цей
хлопець не мав батьків, та ріс в дитбудинку,
Його
вчили, що його мати – це вся Україна,
А
батько помер бо не хотів стояти на
колінах!
Але
сталося так, що його мила схотіла,
Познайомити
його, з її батьками,
Бо
вони приїхали з Росії, щоб тут погостювати,
А
разом з тим можна там і весілля погуляти…
Хлопець
одягнув костюм, та гарно причесався,
Купив
квіти та пішов знайомитись з батьками,
Гарна
розмова пішла, він щось доводити взявся,
А
батько нареченої побачив в ньому сина,
якого не бачив роками…
І
спросив, в нього батько: “Ты помнишь
свою маму, иль отца?”,
А
йому син відповів: “Моя рідна ненька
Україна,
а
батько помер бо не хотів перед канапами
стояти на колінах!”
Батько
диву дався, і прошепотів: “Я твой отец,
ты мой сынок родимый,
забудь
всё, что говорили тебе эти злые силы,
пойди,
обними
меня и маму и свою, и свою сестру родную!
”,
Син
з дивом на обличчі тільки посміхнувся
і сказав:
“Я
вам не вірю, в мене одна мати – я син
України,
А
моя ніби то сестра – моя дружина, це все
моє, степи-озера,
Деревина
з якої зроблені ваші меблі, а якщо мої
люди злі сили,
То
це лише тому що Україна побудована на
пеклі!”,
Батько
у відповідь сказав: ”Все твои слова
пусты! Как так можно говорить?!
Наши
деды лили кровь хохлов, сейчас нам
суждено её пролить!
Украина
как была в цепях, так и будет быть! ”,
Отец громко засмеялся,
И
сказал: “Тебе выбирать! Пойти к своей
семье, иль дальше воображать…”,
Хлопець
не витримав, вхопив ножа зі столу, і
встромив в серце своєму батькові,
А
потім й матері, дівчина кричала, та в
істериці плакала… І голосно воліла:
“Що
він псих, нехай до тла згорить його
Україна! ”, вона хотіла подзвонити в
швидку,
Він
їй не дав, підійшов до неї, і пошепотів:
“Пробач мене мила, за те що я тебе кохав!”
– Поцілував
її в останнє, та закривавлений ніж знову
взяв, і встромив в неї, цей шмат
Заліза
– в останню секунду їй сказав: “Мила
як я тебе кохав... Але я не міг просто так
стояти –
Мою
рідну неньку, яка мене породила вони ще
будуть ображати?! ”, його сестра
ледве-ледве,
Але
змогла сказати: “Ты не чего не изменишь,
в тебе кровь Россияна…”, а юнак взяв
ніж,
Та
зробив з собою теж саме… І на останок,
тихо прошепотів:
“Мамо
пробачте – нехай моя кров омиє ваші
рани…”
Кохання
було міцне – залишились крихти…
Їх
кров на підлозі – як ягоди калини…
Вони
мріяли про дітей, ніби він чоловік, а
вона дружина…
Але
всіх повбивав божевільний – Син України…
Син України(16 років)
Немає коментарів:
Дописати коментар