Загальна кількість переглядів сторінки

четвер, 14 лютого 2013 р.

МИ ІНШІ ЛАЙКА

Володимир Степаненко
Після півночі сон перервав мобільний телефон. Красивою українською прозвучало:
  • Богданчику, це ти?»
Спросонку у відповідь я щось невдоволено буркнув про помилку з’єднання.
  • Ти що не пізнаєш мене? Це я, Вітьок.
Я знов щось пробурмотів спросонку, але не відключився, бо було приємно чути юнака, який спілкується українською..
  • Ти що, п’яний? Ти що, нализався?
І далі пішла «виховна робота» пересипана відбірною московською лайкою… Жахлива, неприродна суміш рідної мови з чужинською матерщиною. Можливо в цій юній компанії були й дівчатка, майбутні матері. Адже молодь використовує брудну лайку всує, не вникаючи в смисл промовленого, а це таїть в собі жахливі руйнівні наслідки.
А це вже певний успіх окупаційної політики «старшого брата».

Брутальна московська лайка українцям огидна генетично. В Московії мат - органічна складова «язика». Саме слово «мат», або «матерщина» - походить від святого для нормальної людини слова «Мати» (русскім язиком - «мать»). В основу московитської лайки покладено приниження жінки-матері, в найбільш цинічних лайках - приниження Божої Матері, а також приниження інтимних стосунків чоловіка і жінки, (які в нормальних народів вважаються одухотвореними) та долучення до лайки сексуальних збочень. Їхня лайка є невід’ємним складником їх ментальності.
В другому томі виданої в Москві книги О.Бушкова і А.Буровського «Россия, которой не было» А.Буровський пише наступне: «…і ніде(в російській історіографії – В.С.) не згадується, що рух армії великого князя московського супроводжувався просто фантастичними звірствами, включаючи немовлят, вирваних із лона матерів, зґвалтованих до смерті, спалених в монастирях і храмах… список можна продовжити, читаючи давні хроніки або твори Гоголя.» І далі: «Багато речей взагалі не можна виправдати ніякими державними інтересами. Вони просто виходять за межі розуміння психічно нормальної людини. Коли боярина (Федорова. - В.С.) сажають на палю і він помирає протягом п’ятнадцяти годин, а на його очах насілуют єго мать; …Важко зрозуміти садистську гру з дружинами і дочками страчених, яких то лякали, то давали тінь надії, поступово доводячи до божевілля.» «В Амерадині протягом 4 годин було чути крики сорока дівчат, яких московіти ґвалтували в саду» Ці факти зафіксовані в давніх хроніках періоду Лівонської війни та опричнини. В часи Івана 4го « існувала, діяла, розросталась величезна спільнота, в якій садизм був звичайною побутовою нормою» (А.Б.).
Видатний вклад до вкорінення цинізму в «русскую (московитську) душу» вніс душевно хворий збоченець московський цар Петро Великий. Він заснував «Сумасброднєйшій, Всєшутєйшій, Всєп’янєйшій Собор», сам написав статут цього «культурно-духовного клубу» з цинічно-брутальними положеннями. Членами «Собору» була державна та релігійна еліта. «Патріархом» був сенатор Зотов, а 12 «кардиналів» та «єпископів» були наділені такими «всешутєйшімі» титулами, для яких в українській мові немає слів. Для оргій були там ще й «всєшутєйшіє матєрі-ігумєньї і архієрєйші». Широкому розголосу цієї ганьби сприяло те, що ця ватага могла ввірватись в будь-який будинок і влаштувати там оргію з насильством і збоченнями. Святе принижувалось до огидного, огидне трансформувалось у буденне, буденне відбилось в ментальності і ввійшло повноправною складовою частиною в «вєлікій русскій язик». Якщо вилучити мат, половина «россіян» оніміє, або перестане розуміти один одного (і косноязичниє в Україні теж).
Боротьба більшовиків з релігією і церквою додала до цинічного приниження жінки Божу Матір, її гроб і всіх святих. Цинізм земного масштабу було розширено на небо і в потойбіччя, - цинізм став всеохопним.
Хвилі цього бруду проникали до нас:
- через службу українців в «красной» (пізніше «совєтской») армії, де переважна більшість командирів були «істіннимі русскімі», або зрусифікованими в військових училищах представниками інших народів;
- через російських мігрантів, яких Україна притягувала своїми природними умовами та багатствами, набутими нашим працьовитим народом;
- через призначення неукраїнців на керівні державні та господарські посади в Україні.
В часи українського опору, добре навчені місцевого діалекту московські шпигуни та спецгрупи НКВД для терору населення під виглядом УПА проколювались на матерщині, яка виривалась у них мимоволі навіть в простих випадках: спіткнувся - мат, зачепився - мат, озвірів - мат, здивувався - мат, зрадів - мат. Москаля мат вирізняв від українців так же вірно, як монгола розріз очей, чи негра чорна шкіра.
В основу ж української лайки покладено хвороби та інші неприємні для людини явища; порівняння з тваринами, а також дії, пов’язані з дефекацією.
Українська лайка ніколи не застосовувалась всує, не використовувалась як мова повсякденного спілкування. Це риса нашого менталітету.
Психологи виправдовують лайку як засіб зняття наслідків стресу. І тільки в цих випадках. Докір, засудження, приниження, жалоба, розчарування, біль, страх та інше - дають привід для лайки. І для кожного випадку в українців була своя лайка та специфічна інтонація: «чума болотяна», «зараза», «трясця (холера) забирай», «іди в болото», «свиня», «собача душа», «сцикун нещасний», «щоб ти всрався», «іди в сраку» та інші комбінації, залежно від фантазії. Згадувати в лайці нечисту силу вважалось богохульством, особливо в домі. Хоча «чортова зараза» - допускалось, а «чорт забирай», «іди до чорта» - засуджувалось, інколи категорично - могли і з хати виставити.
Та найстрашнішими були прокльони які, як правило, застосовувались до ворогів. Але інколи могли застосовуватись і між своїми, започатковуючи, або обтяжуючи і поглиблюючи ворожнечу.
Класичним зразком найтяжчої української лайки є «Лист запорожців турецькому султану».
В принципі, будь-яка лайка принижує перш за все того, хто її застосовує. Принижує того кого лають і всіх хто змушений чути лайку.
Але «русскій мат» взагалі перетворює людину на тварюку. Брудну тварюку. Нехай це тавро носять вороги України. ЦЕ НЕ НАШЕ. МИ ІНШІ.
Але коли мат використовує українець? Цей різновид лайки походить від дій, які «…просто виходять за межі розуміння психічно нормальної людини» - пише в згадуваній цитаті А.Буровський. Це означає, що той, хто матюкається, несвідомо знущається над пам’яттю закатованих гвалтуванням дівчат і жінок.
Коли б воскресли наші герої, вони не відрізнили б таких українців від ворогів. І коли б хтось наважився їм пояснити, що це в нас стало нормою - це їх би не зупинило. Бо перенести в рідну мову найгіршу частину окупаційного «язика» - це втратити українську душу. Українець - це не графа в паспорті. Це - суть, це - душа. І коли діти писклявими голосами спілкуються між собою матерним «язиком» - це жахливо. Жахливо до відчаю.
Таке самоприниження молоді - наша ганьба.
МИ - ІНШІ.
Ми інші, ніж ми теперішні.

*****
Як люблю тебе я, Рідна мово,
За твою пісенність, щирість і красу!
І твоє глибоке, чисте Слово
Незасміченим крізь роки пронесу.
Лиш в тобі я душу заспокою,
Коли тяжко втомлюся життям,
Рани серця ніжністю загоїш
І даси високе напуття.
Будь же нам Зорею, Рідна Мово,
Джерелом любові і краси.
Променися вічно мудрим Словом,
Людськість в наших душах воскреси!

Вірш – Алла Степаненко
LELEKANEWS м.Павлоград для LELEKASAMARA м.Новомосковськ


Немає коментарів:

Дописати коментар