Загальна кількість переглядів сторінки

пʼятниця, 8 лютого 2013 р.

Про рідне

Кордони країни, межа мого статку, інших земель не потрібно мені.
Живу на подвір’ї лісів та галявин, все що потрібно, знайду я собі.
Гриби чи то корінь, та трави духмяні, мед і малина – все цілюще й моє.
Добре що маю, на землях родючих, якісне, рідне і тільки своє.

Солод з ячменю та соки берези, ягоди, - сильно люблю Україну.
Не має домівки кращої, ніж, за мою найкращу у світі країну.
І в степ я піду, відпочинок найкращий, струмок де водиця чиста біжить.
Чи гори Карпатські чи Кримські пейзажні, й не можна забути ту спогадів мить.

І човник пливе по Дніпру до Самари, ставши на шварт до собору пішов.
Поставив свічки, за душі покаяння, й ікону святу я в дорогу знайшов.
Путь буде довгим, Волинь ще пізнати, і Таврію треба відвідати в час.
Адже хто ж бо знає, чи довге я маю, життя, адже може скінчитися в раз.

Й землі я віддамся, ґрунтам найсвятішим, де води біжать у чисті моря.
Де ранком над берегом, рідної річки, сходить яскрава, як сонце зоря.
І де б я не був, Чумацьким шляхом, до дому дійду, адже небо я знаю.
Й тому я щасливо в природі живу, адже цю природу я давно відчуваю.

Віталій Кучка

Немає коментарів:

Дописати коментар